Щонеділі в Одесі у сквері навпроти вокзалу збираються десятки волонтерів. Вони роздають бездомним теплі речі, засоби гігієни, чай, книжки й навіть організовують малювання просто неба. Молоді люди кажуть: це не лише допомога вижити, а й спосіб зробити безпритульних видимими для суспільства.
У неділю опівдні у сквері Рози Вітрів, навпроти одеського вокзалу, неспішно збираються люди, у яких немає дому. Тут їх близько 60: хтось на милицях, хтось із візками, а хтось зі своїми улюбленцями. Люди тут дуже контактні, видається, що їм потрібні звичайні бесіди. Проте про обставини, які привели їх до безпритульності, розповідають неохоче.
Івану 44 роки, до повномасштабного вторгнення працював на судноремонтному заводі у Чорноморську. Коли у 2022 році втратив роботу — пішов на вулицю:
"Живу на морі: і взимку, і влітку. У притулок не йду, мені притулок надає собака Мішка, вона вже шість років зі мною".
На момент виходу матеріалу, редакцію повідомили, що безхатько Іван помер на вулиці.
39-річна Інна — колишня військова. Разом із нею служив її брат і загинув на передовій:
"Мене поміняла війна. У мене є двоє дітей, у мене є внук і мама. І коли я дзвоню своїй мамі, яка в лікарні зараз, вона каже, що я не виживу. Але краще бути бомжем. Коли сидиш в натовпі і в ньому кажуть, що там чекають "русский мир" — розірвала б горлянку".
До родини жінка повертатись не хоче. Каже, що в неї тепер загострене почуття справедливості і їхні цінності не співпадають.
Разом із безпритульними, на місце приходять люди віком 18-25 років: хтось розкладає термоси з чаєм, хтось пакує теплі шкарпетки й засоби гігієни в пакети, хтось готує фарби та олівці для творчих занять.
"Ми роздаємо шкарпетки, нижню білизну, гігієну, прокладки для жінок, каву, чай. Після цього ми з ними малюємо, надаємо базову медичну допомогу, книжки. Кожного разу бувають різні речі", – розповів волонтер Костянтин.
Це волонтерський колектив із близько 20 людей, який з першого року повномасштабного вторгнення РФ безкоштовно допомагає бездомним:
"Розмовляючи з друзями, ми дійшли висновку, що є волонтерські ініціативи, які допомагають внутрішньо переміщеним особам, військовим, різні благодійні фонди, що цим займаються. Але таких же ініціатив немає стосовно допомоги безпритульним. І ми вирішили, що це потрібно виправити", – додав Давид.
Шкарпетки взимку, душ улітку
До повномасштабного вторгнення Костянтин був соціальним працівником та працював із безпритульними. Він помітив, що взимку багато людей обморожують пальці на руках та на ногах, і ніхто не намагався цьому дати раду.
"Ми зібрали гроші і купили грілки для рук, рукавички, шапки, теплі шкарпетки, і просто ходили спочатку по місту, шукати безпритульних, видавали. Потім ми подумали, що можна прийти на вокзал, де вони збираються, а потім знайшли цей сквер, де досі збираємось кожен тиждень", – пригадав Костянтин.
Влітку, кажуть волонтери, найпоширеніша проблема для безпритульних — це питання особистої гігієни:
"Влітку це, наприклад, проблема з тим, щоб помитись, щоб мати якийсь новий свіжий одяг. І, власне, ми закупаємо шкарпетки, одноразові душі, багато інших таких речей, які могли б допомогти людям підвищити якість життя і нормально впоратись з літнім періодом".
Окрім речей, щонеділі безхатьки отримують і базову домедичну допомогу. Цим займається лікар-інтерн невролог Давид. Він розповів, що, з його досвіду, у лікарнях безпритульні часто стикаються із ворожістю персоналу та із неможливістю отримати послуги, адже у багатьох людей немає документів, щоб оформити декларацію з сімейним лікарем:
"На жаль, ми не можемо покривати антибіотикотерапію чи ліки від високого артеріального тиску і багато інших таких нюансів. Але найбазовіші речі по типу нестероїдних протизапальних і якихось банальних перев'язок — це те, що ми можемо покрити, і це те, що ми покриваємо".
Творчість як терапія
Також волонтери організовують малювання для безхатьків. За це відповідає Ілля: приносить олівці та папір, за які платить з власної кишені. Хлопець каже, що це розряджає атмосферу та дозволяє людям трохи відкритися та порефлексувати:
"Деякі дитячі емоції проскакують, і це дуже кльово. Я думаю, це важливо, щоб люди щось схоже відчували інколи. Вже є такі, яких не треба вмовляти, щоб намалювали щось. У нас є Сергій, який зробив вже 30 малюнків поспіль. Зараз я йому передав (матеріали, — ред.), бо він вдома хворіє. Ми просто запустили цей процес, а вони самі його підтримують".
Малюнки, що роблять безпритульні, наносять на футболки та продають. Гроші з реалізації також йдуть на потреби людей, що не мають дому. Таким чином, зауважила активістка Марина, вони мотивують людей до творчості.
Окрім речей для базових потреб, волонтери приносять книги, у тому числі за запитами безпритульних:
"У когось запити на художню літературу, хтось питав книжки по електриці. Тобто, насправді, запити дуже різні. І це теж в залежності від того, що нам присилають. Присилають, так, романи, не художню літературу, комікси, мангу. І люди, зазвичай, розбирають все".
Без офіційного статусу, але з результатом
Волонтери не мають офіційного статусу організації чи грантів. Костянтин пояснив, що їхня мета — залучення інших людей до допомоги:
"Щоб вони відчували свою користь від того, що вони якось вкладаються. Ніхто на цьому не заробляє, всі рівні. Хто скільки може вкласти свого часу, своїх зусиль, той стільки і вкладає. Тому в нас не було такої мети, як ставати благодійним фондом".
Волонтери вважають, що їхня діяльність не лише рятує життя, а й змінює суспільне ставлення: робить видимими тих, кого зазвичай не помічають.
Чому безхатьки уникають притулків і що робить держава
Багато бездомних не йдуть у притулки через недовіру, віддалене розташування та жорсткі правила. Волонтерка Марина пояснила, що головна проблема — це ставлення персоналу й відсутність комплексного підходу:
"Безпритульні бояться того, що них будуть ставитися зверхньо. Я не говорю, що це 100% завжди так. Є хороші притулки, або більш-менш нормальні притулки. Але часто безпритульні скаржаться на те, що до них просто погано ставляться, вони не відчувають себе гідно".
За її словами, багато хто живе на вулиці, бо притулки розташовані за містом, що ускладнює можливість заробляти, а також через залежності, з якими людей не пускають у державні заклади.
"Є люди, для яких основний ресурс заробітку – це просіння допомоги… І через те, що вони живуть у притулку далеко за містом, не можуть заробляти… Тому багато вибирають залишатися на вулицях. Деякі просто мають залежності", — додала Марина.
На думку дівчини, в Україні відсутні програми, схожі на західну "Housing First", яка дає людині житло без попередніх вимог, а вже потім — підтримку в лікуванні та роботі: За словами волонтера Костянтина, в Одесі діє лише кілька притулків:
"Є тільки два міські притулки: один чоловічий, один жіночий. Є ще благодійний фонд Depaul Ukraine, у них є притулок для чоловіків, і є також нічний притулок… Туди пускають, що дуже важливо, в будь-якому стані… людина взимку може прийти п’яною і її не виженуть на вулицю".
Короткометражний фільм "Витіснені"
Волонтери Костянтин та Марина зняли короткометражний фільм, щоб зробити видимими історії тих, хто живе на вулиці. Ідея виникла після багатьох годин спілкування з безпритульними й поступово перетворилася на дослідження їхнього життя.
"Ми дуже багато спілкувалися за цей час з безпритульними. І вирішили поговорити з людьми, зібрати їх історії про те, як, власне, їх життя на вулиці виглядає", — пояснив Костянтин.
Протягом року вони збирали інтерв’ю та паралельно фіксували "агресивну архітектуру" Одеси — лавки зі шпичаками й малі форми, що ускладнюють відпочинок безпритульним.
"Інтерв'ю ми брали, напевно, кілька місяців. Ви не побачите їхні обличчя, буде тільки їх чутно. І ми будемо бачити пейзажі, якраз цієї агресивної архітектури… Це все зайняло приблизно близько року", — розповіла Марина.
Фільм триває близько 30 хвилин. Його автори планують покази в різних містах України та участь у міжнародних фестивалях. Головна мета — привернути увагу до проблеми бездомності, зробити ці історії чутними та видимими.
"Наша мета – привернути увагу до проблем безпритульних, зробити їх видимими, зробити їхні історії чутними", — підсумувала Марина.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
