До Дня пам'яті загиблих захисників і захисниць в селищі Сарата, що на Одещині, відкрили пам'ятну дошку загиблому командиру 18-го окремого протитанкового батальйону Сергію Дердузі. На честь воїна також перейменували вулицю Привокзальну (в минулому), яку і обрали для встановлення дошки.
Ким був Сергій Дердуга
Сергій Дердуга був підполковником Військово-Морських Сил Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. З 2019 року — командир 18-го окремого батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірал Михайла Остроградського.
Він загинув 3 червня 2022 року під час наступальних дій у районі села Велике Артакове на Миколаївщині через численні осколкові вогнепальні поранення не сумісні з життям. За захист України у 2014 році був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, медаллю "Захиснику Вітчизни" у 2016 році та орденом "За мужність" II ступеня посмертно.
Також був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а посмертно — орденом Богдана Хмельницького II ступеня
Наталя Делієва, військова волонтерка та голова громадської організації "Асоціація жінок України "Дія", приїхала в Сарату на відкриття дошки та для того, щоб особисто вшанувати пам'ять полеглого друга і комбата.
"Я мала честь бути поруч з 18 окремим батальйоном морської піхоти ще до початку повномасштабної війни. Майже щодня спілкувалася з комбатом Сергієм Дердугою. Він був справжнім батьком для батальйону — чесним, сміливим, мудрим і завжди попереду в бою. Йому було лише 38 років, але за своїм досвідом і внутрішньою силою він був значно старшим. Сергій любив життя і мріяв про родину, подорожі, але його мрії обірвала війна. Ми мусимо берегти пам’ять про наших Героїв, називати їхніми іменами вулиці й нагадувати всім, що саме завдяки таким людям ми живемо і живе Україна", — зазначила Наталя.
Знав особисто Дердугу і Народний Герой України військовий Максим Авраменко. Вони познайомились під час оборони Кароліно-Бугазу у 2022 році.
"Частина його підрозділу приїхала на підсилення. А основні сили його підрозділу знаходились в стороні. Перше враження було — суворий і справедливий. Це основні якості для сучасного українського командира й офіцера. Його поважали, з його словом рахувалися", — згадує військовий.
Окрім новоперейменованої вулиці Сергія Дердуги імена захисників полеглих в російсько-українській війні в Сараті носять ще чотири вулиці: Максима Кривиденка, Віталія Гуляєва, Олександра Доноса та Сергія Білошицького.
Також у Сараті до Дня пам'яті загиблих захисників і захисниць відбулись урочисті заходи на Алеї Героїв: покладання квітів та присвоєння звання Почесний громадянин міста полеглим захисникам.
Новий розділ в історії 18-го окремого батальйону
За роки війни батальйон пройшов великий бойовий шлях. Звільняв Миколаївщину, Херсонщину. У 2023 році брав участь у контрнаступі на Донбасі, а також в операції на правому березі Дніпра в Кринках у складі 35-ї окремої бригади. З квітня 2024 року Максим Авраменко був командиром 18-го окремого батальйону морської піхоти. За цей період було і багато втрат побратимів, розповів Авраменко:
"Союзники командування ставились з повагою. Вороги, які стояли напроти — боялися. Це основний підсумок. Будучи командиром батальйону, ти, звичайно, намагаєшся абстрагуватись від особистісних втрат. Але все одно, коли закінчується один виток операції, ти дивишся на втрати, або підписуєш сповіщення — і бачиш прізвища цих людей. І це, як для командира, найважче – розуміти, що ти втрачаєш людей".
Максим Авраменко очолював батальйон останній рік та передав керівництво 18-м наступнику, командиру Дмитру Веретенникову. Від цього дня змінилась і назва — відтепер це 18-й окремий протитанковий батальйон. У рамках заходів до Дня загиблих захисників та з нагоди вступу на посаду нового командира в Сараті відбулась урочиста передача бойового прапора.
Майор, командир 18-го окремого протитанкового батальйону Дмитро Веретенніков на попередній посаді очолював військову частину з повітряно-десантної підготовки 503-го окремого батальйону морської піхоти. Має бойовий досвід у Кринках, на лівому березі. Розповів, що його підрозділ виконував форсування на тій ділянці фронту, після того разом з іншими підрозділами міської піхоти займали плацдарм в Кринках:
"Взагалі, втрат за ці роки повномасштабного вторгнення у 18-му батальйоні достатньо. Хотілося б, щоб їх було менше. Але, на жаль, це війна — вона не може бути без жертв. Кожного хлопця, який загинув в нашому батальйоні, ми пам'ятаємо. І максимально намагаємось підтримувати контакти з усіма родинами загиблих. Так само, ще одна категорія — це люди, які зникли безвісти. Також ми намагаємося тримати зв'язок, спілкуватися і надавати допомогу в межах нашої компетенції".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
