Ботанічному саду Одеського національного університету імені Мечникова — понад 150 років. Його витоки — в озелененні міста, яке на початку XIX століття започаткували граф Ланжерон та ботанік Карл Десмет. Сьогодні це не лише місце відпочинку, а й культурний простір для спільноти. Про виклики і умови, з якими доводиться стикатися, Суспільному розповіла директорка ботсаду Людмила Левчук.
Спочатку ботсад розміщувався на університетському подвір’ї, колекція рослин налічувала усього близько 70 видів. У 1923 році сад отримав статус науково‑дослідного закладу, в часи Другої світової війни був майже повністю знищений, і після відновлення в 1950-ті роки займає загальну площу близько 16 гектарів. Його колекція сьогодні налічує понад 3000 видів рослин з усього світу.
Залучати людей стало складніше
Попри повномасштабне вторгнення Росії, відвідуваність саду не зменшилася, розповіла Людмила Левчук.
"Людей не стало менше. Просто потрібно у десять разів більше зусиль, щоб їх залучити. Якщо раніше відвідувачі приходили самі, то тепер необхідно створювати події, щоб дати їм привід", — розповіла директорка.
За її словами, попри систематичне проведення в ботсаду концертів, фестивалів і воркшопів, є мінус: на відміну від парків, де відвідувачів не бракує в будь-яку пору року, ботанічний сад — місце сезонне.
"Навесні до нас приходять люди, які втомилися від зими. Влітку тут практично порожньо, тому що в змаганні між морем і ботанічним садом море, як правило, виграє. Також багато відвідувачів і восени, коли золота пора", — розповіла Людмила Левчук.
Вижити в кліматі напівпустелі
Сьогодні в Одесі налічується близько 20 парків і скверів, відкритих для відвідувачів. Людмила Левчук наголосила: місту справді потрібно більше зелених територій, але проблема зелених зон в Одесі полягає не лише в догляді, а й у кліматичних умовах.
"У нас дуже складна природна зона. Опадів тут випадає, як у напівпустелі, тому кожне вирощене дерево — це результат величезних зусиль. Багато жителів міста цього, на жаль, не розуміє. Якщо десь у Київській області достатньо, аби впало насіння — і воно проросте, то в Одесі за кожен саджанець треба боротися", — каже директорка ботсаду.
За її словами, брак вологи, складний ґрунт і нестабільна погода — виклик для озеленювача. Але доводиться працювати з тими ресурсами, які є — фінансування не безмежне, тому ботанічний сад залучає до озеленення міста волонтерів, небайдужих містян. Водночас Людмила Левчук негативно ставиться до ініціативи масових весняних висадок — на її думку, важливо не просто посадити, а й доглядати.
"Ми не можемо висадити тисячу дерев. Що буде з ними потім? Коли саджанець закопали в червні заради звіту в соцмережах, а через тиждень про нього забули — це не про озеленення міста. Екологічна відповідальність — це процес, дерево має бути доглянутим, поливаним, аби мати шанс вижити", — підкреслила Левчук.
Не карати, а виховувати
"Досі є ті, хто приходить в ботсад і краде рослини. Проте, таких людей стає менше, зараз це поодинокі випадки. Раніше я дуже емоціонувала, коли щось ламали чи крали. Тепер ставлюся філософськи, адже не можна судити всіх через одного вандала", — розповіла Людмила Левчук.
У ботсаду вірять: зміна ставлення до природи — це справа виховання і постійного діалогу з людьми. Ботанічний сад — не просто зелена зона, а майданчик для навчання, наукових конференцій, тут організовують освітні програми для школярів та студентів.
"Ми намагаємося навчати наших гостей. Однією з ініціатив є "школа садівника": приходять діти, ми даємо їм горщик, землю, рослинку. Дитина сама її саджає, потім несе додому і доглядає, дивиться, як воно росте. Така дитина навряд чи піде потім щось ламати", — розповіла Людмила Левчук.
На її думку, знання і краса природи повинні бути доступними, особливо в часи війни. Саме через це у ботсаду роблять акцент на благодійні заходи.
"У нас працює концепція "навчи — і збережеш". Ми не караємо — ми виховуємо, стараємося вирощувати не лише рослини, але і людей", — підсумувала директорка.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
