68-річна Надія Кияшко вже майже 20 років носить листи у рідній Красносілці на Одещині. Робота, каже, дає змогу спілкуватися з людьми й залишатися активною. Один день із листоношею провела команда Суспільного.
Вперше Надія прийшла працювати на пошту ще після восьмого класу — хотіла підзаробити на канікулах. Але вже тоді зрозуміла: хоче приносити людям новини — листи, пенсії, газети. Згодом були перерви, але вона знову й знову поверталася до улюбленої справи. Зараз має 20 років стажу листоноші, двоє дітей, трьох онуків — і жодного бажання сидіти вдома.
"Я дуже люблю цю роботу, особливо пенсіонерів. Вони мене так люблять. І мені приємно. Після смерті чоловіка дуже відчуваю потребу в спілкуванні. А ця робота — саме про це", — розповіла жінка.
На роботу Надія встає о шостій ранку. Каже: інакше не може, звичка. До поштового відділення йде пішки, дорогою вітається з усіма, кого зустрічає.
"Я з радістю біжу. Кажуть: "Надіє Іванівно, так спекотно, йдіть пізніше". А я собі йду. Мені так веселіше", — поділилась вона.
Сьогодні більшість листів — офіційні: про відеофіксацію порушень, судові виклики, адмінматеріали. Але бувають і звичайні — від родичів. Пенсіонерів у Красносілці Надія знає поіменно. З багатьма за ці роки подружилася:
"Старші ще пишуть. Молодь — тільки дзвонить. Але для бабусь і дідусів листи важливі. Я завжди усміхнена — і їм це подобається. Одна бабуся померла — я ж плакала. Їй було 96. Завжди казала мені: "Моє сонечко прийшло".
Надія не лише доставляє листи людям. Жінка часто допомагає пенсіонерам: чи то донести сумки, чи то заплатити за світло:
"Я не знаю, як би ми без неї. Я не вмію знімати пенсію з картки. А вона все приносить, пояснить, допоможе", — зізнається пенсіонерка Любов.
За словами жінки, свої свої корективи внесла війна. Під час тривог інколи люди не виходять на двір, щоб отримати пошту. Надія розповіла, що не боїться війни та вибухів, адже вважає себе віруючою людиною і це надає їй сили.
Додому листоноша приходить о 18 годині, а інколи — і о 21. Якщо приходить пенсія — жінка повертається тільки після того, як все рознесе. Надія додала, попри роботу встигає і по господарству впоратися, і городом займатись:
"У мене, мабуть, батьки вклали якийсь двигун. Я сидіти не можу. Навіть якщо немає настрою — я його собі зроблю. Мені одна людина сказала: "Надіє Іванівно, залишайте поганий настрій вдома. На роботі має бути посмішка". Отак я і живу".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
