Одесит Олег Мосензов вирушив у відрядження на Донеччину, де працював під прицілом російських дронів і чув вибухи снарядів зовсім поруч. Попри інвалідність і непридатність до військової служби, 45-річний працівник комунального підприємства "Сервісний центр" добровільно погодився допомагати Збройним силам у будівництві фортифікацій. Про пережите він розповів кореспонденту Суспільного.
Фортифікація під обстрілами
Разом з іншими комунальниками з травня 2025 року за 15 кілометрів від Покровська Олег укріплював окопи, зводив бліндажі та облаштовував укриття для поранених.
"Було таке, що доводилось кидати інструмент і бігти в зелену зону, бо над нами кружляв дрон. Пролітає — і через кілька хвилин вибух. А коли настає тиша — стає ще страшніше. Бо вона ніколи не буває просто так", — згадує чоловік.
Найважче, зазначив він, було не фізично, а психологічно. Постійна напруга не відпускала навіть уночі.
"Вночі ми лягали спати, тримаючи в руках бронежилет. Дрони літали зовсім поруч, інколи чули навіть танкові постріли. Це виснажує морально. Бронік, шолом, аптечка — це було наше щоденне спорядження".
Команда одеських комунальників виконувала роботи на лінії підвищеного ризику.
"Робили все: зміцнювали окопи, зводили бліндажі, облаштовували місця для поранених, стрілецькі позиції. Здавалося б, нічого надскладного. Але ми самі хотіли зробити якнайкраще — для тих, хто потім триматиме там оборону", — розповів Олег.
"О, знову одесити": як реагували місцеві
Олег пригадує, що спочатку місцеві жителі ставилися до одеських комунальників насторожено. Але з часом, завдяки побутовому спілкуванню — у крамницях і на вулицях — зʼявилася довіра.
"З питною водою там складно — доводилось часто ходити до магазину, там і завʼязувались розмови. Після кількох зустрічей нас почали впізнавати та дізналися, що з Одеси. Навіть робили знижки через це. А якось місцева жінка різала свиню і попросила допомоги. Віддячила м’ясом. Каже: "Хлопці, тримайте, щоб не були голодні", — згадує одесит.
Родина і сусіди
Про поїздку Олег одразу повідомив мамі — вона багато років працювала в комунальній сфері. Жінка не відмовляла, але щиро хвилювалася.
"Просила бути обережним, постійно дзвонила. Але зараз пишається. Сусіди її підтримували, а коли я повернувся — підтримували вже й мене. Бачили мене в новинах", — розповів чоловік.
На роботі колеги зустріли з подяками.
"Для багатьох це було несподівано, мабуть. Але для мене — це було щиро. І зараз я пишаюсь тим, що зробив", — каже він.
Подяка від мера
За роботу на Донеччині Олега Мосензова відзначили "Подякою" міського голови Одеси. У мерії наголосили: такі працівники — приклад відповідальності та відданості справі.
"Це приємно. Але найважливіше — що наша робота справді допомогла. Через тиждень після нашого повернення туди зайшли військові. Мій знайомий, який служить, подзвонив і сказав: усе, що ви зробили, — було потрібно", — ділиться Олег.
"Кожен може допомогти"
Попри пережите, Олег переконаний: допомагати фронту може кожен — не обовʼязково з автоматом у руках.
"Неважливо, хто ти — військовий чи ні. Якщо взяв лопату й допоміг копати — ти вже захищаєш країну. Страшно всім. Але якщо боятися і нічого не робити — нічого й не зміниться. Навіть така робота — це вже внесок у нашу спільну перемогу", — підсумував чоловік.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
