В Одесі презентували видання "Жіночі обличчя війни" – збірку історій про жінок Одещини, які роблять внесок у наближення перемоги України. Проєкт об'єднав 50 жіночих історій з різних куточків Одеської області, розвінчує міфи щодо жіночої участі у війні та підкреслює роль кожної з них у боротьбі за перемогу.
Історія створення проєкту
Одна із організаторок проєкту Олена Ротарі розповіла, що проєкт народився з потреби показати справжню картину волонтерської діяльності в регіоні, особливо в маленьких містечках і селищах.
"Це збірка історій про жінок Одещини, які допомагають наближати перемогу України. Тобто ми в Одесі знаємо про великі фонди, але ми не знаємо, як багато жінок по області на Одещині допомагають нашим військовим", – розповіла Олена Ротарі.
Збірка охоплює історії жінок з різних куточків Одеської області – від Ізмаїла до Балти. Кожна розповідь – це окрема історія великого волонтерського руху, який об'єднав жінок різного віку та професій.
Як збирали історії для видання
Процес пошуку героїнь для книги був справжнім дослідженням. Команда проєкту їздила невеликими містечками і селами, спілкувалася з місцевими громадами та знаходила історії жінок, які творять добро, розповіла Олена.
"Ми хочемо розвінчати міфи щодо участі в війні. Бо сьогодні без тилу, без жінок, без їхньої допомоги немає фронту. Тобто кожна людина в цій війні, яка у нас вже триває 12 рік, вона має своє місто, і жінкам теж місто тут, і у кожного свій фронт", — зазначила Олена.
Світлана Галич: від акушерки до майора медичної служби
Однією з героїнь видання стала Світлана Галич – докторка медичних наук, професорка акушерства і гінекології, яка з перших днів повномасштабного вторгнення обрала службу в ЗСУ.
"Я погано пам'ятаю, як вона (війна, — ред.) розпочалась, я тільки точно знала, що маю йти в ЗСУ, тому що точно розуміла, що руки, які мають хірургічну спеціальність, завжди на війні будуть потрібні серед військових медиків", – згадує Світлана Галич про початок повномасштабного вторгнення.
Військову службу Світлана Галич розпочала 2 березня 2022 року. Професорка очолила хірургічне відділення мобільного госпіталю, який надавав медичну допомогу військовослужбовцям на Миколаївсько-Херсонському напрямку. 1 квітня 2025 року вона завершила службу в ЗСУ у зв’язку з досягненням граничного віку для військової служби.
Наталія Унгурян, керівниця ГО "Добро в Серцях"
Наталія Унгурян — ще одна з героїнь видання. Жінка стала волонтеркою з початком повномасштабного вторгнення, Наразі вона керівниця громадської організації "Добро в Серцях", а до війни Наталія 25 років працювала у сфері клінінгу.
"Чесно кажучи, цивільне життя було як у всіх. Я просто живу в області і у нас так трапилося, що коли почалася повномасштабка, у нас в село дуже багато хлопців тоді приїхало. Треба було дуже велику допомогу", – розповідала Наталія.
Її волонтерська діяльність розпочалася з допомоги пораненим військовим. Згодом вона допомагала з транспортуванням загиблих та підтримкою їхніх родин. За чотири роки війни організація розширила свою діяльність і тепер підтримує різні військові підрозділи та внутрішньо переміщених людей, розповіла жінка.
"Ми ніколи не питаємо, які ці підрозділи, мені це не потрібно, вони всі наші. Я кажу, батьки, наші діти воюють, треба їм допомагати, ми їм допомагаємо", – наголошує волонтерка.
Жанна Гоппова: "Толока" плете сітки для військових
Жанна Гоппова також героїня збірки. Жінка представляє громадську організацію "Толока" з міста Чорноморськ. Організація, заснована ще до великої війни, активно допомагає ЗСУ різними способами, але особливо відома виготовленням маскувальних сіток та сухих сумішей для харчування військових.
"Ми допомагаємо Збройним силам України настільки, наскільки можемо. Плетемо сітки, робимо суміші сухі для їжі", – розповідає Жанна.
За словами Жанни, лише їхня команда щомісяця виготовляє 15 соток маскувальних сіток. За три роки війни вони наплели декілька гектарів сіток, які рятують життя українських воїнів.
Крістіна Євтушенко: військова психологиня
Крістіна Євтушенко, військова психологиня, яка з 2017 року служила в армії, також стала однією з героїнь видання. Спочатку вона проходила службу в 32 реактивному артилерійському полку, а у 2023 році перевелася до бригади морської піхоти в місті Чорноморськ. У 2024 році Крістіна пішла в декретну відпустку.
"Я коли зайшла сюди, подивилася на всі ці портрети, в мене покотилися сльози. Тому що я розумію, що кожна жінка доклала великих зусиль для того, щоб наблизити нас до перемоги. І зробити так, щоб такі маленькі хлопчики, як мій син, зараз росли в вільній країні і рухалися до перемоги", – поділилася емоціями Крістіна.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
