У селі Човниця, що на Волині, діє народний аматорський театральний колектив. Його створили у 1991 році, нині театр налічує 26 учасників різних професій.
Про те, як поєднують сільські будні та театральну діяльність розповіли Суспільному члени колективу та режисерка-постановниця театру Оксана Лойко.
У будинку культури села Човниця працює всього двоє людей — Оксана Лойко та керівниця театру Лідія Юскевич. Колектив створили у вересні 1991 року, каже Оксана Лойко, а вона прийшла сюди працювати у лютому того ж року. Тоді до складу драматичного гуртка входили трактористи, агроном, директор школи та вчителі.
"В наш театр ходила, як то кажуть, еліта села. Сподобалося людям, показали першу виставу "Сватання на Гончарівці". З часом ми захистилися на звання "народний". Сам колектив міняється, одні люди повмирали, інші старіють, молодь підростає", — каже Оксана Лойко.
З її слів, нині у колективі також люди різних професій, уподобань та характерів, які об’єднані любов’ю до сцени. Зокрема, нині до складу аматорського театру входить блогер Андрій, лікар-анестезіолог Сергій Володимирович, вчителька Олена Олексіївна, головний балетмейстер Ківерцівського будинку культури Юрій Сухарєв, заступник директора будинку культури міста Ківерці Микола Скубій, ще баяніст Роман, розповідає про акторів-аматорів Оксана Лойко.
"Мене звати Андрій Гундар, мені 33 роки, я ще неодружений, тому дівчата, хто ще без кавалера, шукайте мене в Інстаграмі. Мені взагалі подобається село Човниця. Тут хороші люди. Завжди хочеться приїхати в цю атмосферу. Мені найбільше дістаються ролі комічні, бо я сам людина з приколом, люблю жарти", — рекламує себе учасник театрального колективу Андрій.
Лікар-анестезіолог Сергій Терлецький грає в театральному колективі 15 років. Чоловік сам родом із села Човниця, тут жила його бабуся. Сергій живе у Ківерцях, проте на репетиції приїжджає.
"В кожного свій графік роботи, але викроюємо частинку свого часу і спішимо сюди. Роль більше вчиться під час наших зібрань, деколи вдома читаємо, бувало й на роботу брав. Багато моїх друзів скептично до цього ставилися. Приїжджали до нас і коли бачиш: як вони сидять з відкритим ротом, навіть деколи тече сльоза, тобто ми пройняли людину своїм виступом", — говорить лікар.
Керівниця народного аматорського колективу Лідія Юскевич працює тут з 2007 року за сумісництвом. Головна робота жінки — швачка. В театрі свої вміння використовує для пошиття костюмів та обладунків.
"У всіх виставах я беру участь. Це відволікає від усього, я і бабуся, в мене 5 внуків. Від гармидеру домашнього, це все переноситься сюди в клуб, тут заспокоюєшся, з людьми спілкуєшся", — говорить Лідія Юскевич.
За увесь час існування театрального колективу актори поставили до 20 вистав. Оксана Лойко каже, що перші пів року після початку повномасштабного вторгнення не знали, що грати, і чи взагалі доцільно це робити, тому актори театру перемикнулись на волонтерську діяльність: плели маскувальні сітки, робили окопні свічки, закривали тушкованки.
"Життя продовжується і наші виступи також. Люди приходять сюди, в них є якась розрядка душевна.Те, що до нас їздять хлопці з Ківерцівського будинку культури, вони дуже допомагають із музичним оформленням, декораціями, район допомагає", — каже Оксана Лойко.
Зі слів директорки обласного науково-методичного центру культури Любов Рожнової, в області є 19 театральних колективів зі званням "народний" та "зразковий", це театри, театри-мініатюри і театральні студії.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
