20 лютого у Луцьку провели в останню путь двох загиблих на передовій військовослужбовців: Андрія Серганчука і Владислава Петрука.
Відспівали бійців у Свято-Троїцькому кафедральному соборі.
Андрій Серганчук
Житель села Рокині Андрій Серганчук був учасником Революції Гідності, захищав Донецький аеропорт. Під час повномасштабної війни був майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
"Ми разом в Донецькому аеропорті були, — говорить побратим Андрія Серганчука Віктор. — Він весь час рвався до бою, захищати, був на Майдані. Загинув, ніби дрон прилетів, хлопці казали".
Останній бій військовослужбовець прийняв 16 лютого 2025 року в районі населеного пункту Торецьк, що на Донеччині. Андрію Серганчуку було 40 років. У нього залишилися матір, дружина і син.
"Я не вірила, що Андрій може загинути. Він таке пекло пройшов, — пригадує його кума Оксана Філіпчук. — Я не вірила, що від дрона він міг загинути. Він був фахівець своєї справи".
Владислав Петрук
Лучанину Владиславу Петруку було 22 роки. Захисник служив за контрактом на посаді бойового медика взводу розвідки спеціального призначення Національної гвардії України.
"Владік на наших очах народився, ріс, дитина повна енергії. Він закінчив школу, пішов в армію, 2-3 місяці попрацював на Новій пошті і пішов на війну. Всі 3 роки був на фронті", — розповіла знайома родини Людмила Ліщенко.
Молодший сержант загинув 14 лютого 2025 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нова Кругляківка Харківської області. У захисника залишилися матір, батько і сестра.
"Дуже хороший був, він завжди у наших серцях, — говорить його товариш і тезка Владислав. — Він завжди був позитивний, з ним можна було крутезно провести час, неймовірно відпочити".
Владислава Петрука та Андрія Серганчука поховали у секторі військових поховань на міському кладовищі у селі Гаразджа.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
