На Волині поховали двох загиблих бійців 14-ї окремої механізованої бригади Андрія Войтовича та Сергія Сироти. Хлопці із сусідніх сіл, Квітневого та Щурина Рожищенського району.
Об 11-й у Квітневому траурна хода із труною загиблого Андрія Войтовича рушила до Свято-Покровського храму. Дев'ятого грудня він разом з побратимами Сергієм Сиротою та Віктором Пруським підірвалися на міні поблизу Золотого на Луганщині, - розповів заступник командира 3-го батальйону, де служили бійці, Олександр Грабовський.
Заступник командира батальйону 14 ОМБр Олександр Грабовський: “ Мінялися пости, прильоту не було, підірвалися на міні. Вони мали ще підписувати контракти. Не дочекались хлопці кілька тижнів.”
Батьки Андрія Померли кілька років тому. Серед найрідніших залишились двоє братів та сестра. Діти дружини його називали батьком, каже односельчанка Любов. Прізвища свого жінка не назвала. Бойовий побратим загиблих на псевдо “Док” каже, що разом із загиблими прослужив два роки. Хлопці хотіли після ротації продовжувати контракт зі Збройними Силами. Про Андрія Войтовича каже таке:
Бойовий побратим загиблих позивний “Док”: “У станиці Луганській стояли разом. Служили. Він був дуже веселий. Ніколи у нього не було дурних думок. Казав, разом до кінця. Сталося так, що доля його забрала.”
Поховали Андрія Войтовича на кладовищі у селі Квітневому. Йому було 29.
До Свято-Михайліської церкви труну із тілом загиблого понесли від рідного дому. Хлопцеві у жовтні виповнилося 22.Його дівчина, Надія, каже: після закінчення служби мали одружитися. Вона була останньою, з ким Сергій спілкувався перед загибеллю.
Дівчина загиблого Надія Камінник: “Лічені дні лишалися додому. Казав, що йде на пост і потім до мене передзвонить. Вийшло так, що він не передзвонив. На другий день передзвонила його мама, коли я з ним останній раз розмовляла. Як мав відслужити, то мали з ним розписатися.”
У батьків, крім Сергія, двоє синів, - каже подруга загиблого.
Подруга загиблого Аліна Арсевич: “Він завжди казав, що піду вас усіх захищати. Це мій обов'язок. Мав прийти, то казав, що у нього весілля буде гарне.”
Сергія Сироту поховали в рідному селі Щурин.
