Через гуманітарний коридор на Волині в межах пункту пропуску на кордоні з Білоруссю щодня повертаються в Україну від 50 до 100 людей із тимчасово окупованих територій. Шлях людей із Херсонської, Донецької, Запорізької та Луганської областей пролягає через Росію, Білорусь і займає орієнтовно 4-7 днів.
Це єдиний шлях перетину на українсько-білоруському кордоні, котрим українці можуть в'їхати в державу, розповів Суспільному представник пресслужби Волинського прикордонного загону Віктор Калитка.
Суспільне поспілкувалося з українцями, які перетнули українсько-білоруський кордон.
Люди, які виїхали з окупованих російськими військами територій, долають українсько-білоруський кордон пішки. 80-річна Валентина Гайдай з однією валізою вибралася із міста Дніпрорудне Запорізької області. З її слів, у неї там нікого не лишилося, а діти виїхали у 2022 році.
«Я все чекала, що нас звільняють. Мені все обіцяли, що от, дивіться, скоро, скоро, скоро, скоро... І що, дві квартири залишили, все залишили — і їдемо. Не боїмося, що залишимо, бо вже сил нема там буде. Вроді все добре було б, але не виходить доброго нічого. У нас світла немає вже пів року», — сказала пенсіонерка.
На українській сторонці тих, кому важко пересуватися, волонтери підвозять електрокаром до пункту, де працюють державні та благодійні організації.
Ця 73-річна жінка, яка виїхала із Херсонщини, просила не називати її імені. Жінка розповіла, що далі їде до доньки в Польщу.
«Я тут опираюся і ходжу. У мене були ходунки. Ось такі очки, ось попідручечки водять мене дівчатки, красавиці. Оце таке справа. Закрила хату, сусідам приказала, собачок покормила і поїхала», — розповіла жінка.
Пункт пропуску працює тільки на в'їзд. Інша жінка, з якою поспілкувалося Суспільне, розповіла: їде до України ненадовго, просить не показувати її обличчя і називає причину
— Бо я буду возвращаться, меня там в кутузку посадят.
— А ви звідки?
— Я с окупированой.
— Скажіть, будь ласка, який був шлях, як ви сюди їхали?
— Ой, с этими, с перевозчиками ехали.
— З якої області, звідки?
— Запорожская.
— Розкажіть нам, будь ласка, яка ситуація в тому місті чи селі, де ви живете?
— Та яка ситуация? Света нет с мая месяца. Ну, а так попеременна. То есть, то нет вода. Но отопления ещё не дали.
— Але ви залишаєтесь там, так? Плануєте повернутися чи ні?
— У мене там чоловік лишився.
На кордоні людям надають необхідну допомогу, на постійні основі тут працює 5 благодійних організацій, зазначила фахівчиня з соціальної роботи Ковельської військової адміністрації Ірина Корнелюк.
З її слів, у вересні та жовтні пасажиропотік дещо зменшився — від 30 до 60 людей на добу, а влітку через гумантарний коридор поверталися понад 100 людей щодня.
«Зустрічаємо людей, які виходять з кордону. Ми їх сюди супроводжуємо у модуль і вже тут розказуємо, які вони можуть отримати послуги, як доїхати, де зареєструватися на грошову допомогу, перекусити, відпочити. Ну, Білорусь, Росія — це не так часто. Харківська, Запорізька, буває і Луганська, Донецька області. Але більшість Херсонська останнім часом, Запорізька», — сказала фахівчиня.
Від кордону благодійники безплатно довозять людей до найближчого міста або ж допомагають з ночівлею у транзитному центрі, якщо нікуди їхати, розповіла комунікаційниця благодійного фонду «Карітас-Волинь» Юлія Данилюк.
Більшості людей, яким надають допомогу — понад 60 років. За вересень-жовтень, додала Юлія Данилюк, забезпечили підтримкою тисячу 318 людей.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
