У селі Бубнів на Волині частина чоловіків — на фронті. Поки вони захищають країну, жінки беруть на себе усю сільську роботу: дбають за родину і господарство та встигають волонтерити.
Як місцеві жительки рухають громаду, поки чоловіки на війні — розповіли та показали Суспільному.
Чоловіків у Бубнові майже не залишилося, розказує директорка місцевого будинку культури Леся Степанюк, тож усю роботу на землі та в громаді беруть на себе жінки.
«Жінки стають і до трактора, жінки стають на полі до роботи. Допомагають все діти і жінки водять автомобілі. Жінка на селі — велика сила», — розповідає Леся Степанюк.
Сільську роботу жінки у Бубнові поєднують із духовною, говорить Оксана Артемок. У неї на війні вже понад 4 роки рідний брат, пів року тому мобілізували сина, два роки тому зник безвісти зять.
«Треба виорати, треба посіяти, бо це є село, ми з того трошки живемо. Щоб трошки відволіктися від тих таких страшних думок, які бувають і вечорами, то роблю ляльки-мотанки», — говорить жінка.
Віта Баранович навчає дітей розписувати вітраж. Хоче, аби мали можливість реалізуватися у селі.
А в хаті Лариси пахне свіжою випічкою, жінка щойно дістала з печі короваї. Каже, що попри війну життя триває — молодь одружується.
Поряд з Ларисою її мама Софія. Жінці —85. Вона любить вишивати.
«Не втомлююся. Забуваю про все. О, вишивала. На фермі робила і вишивала, і буряки дзябала, все робила. І городи мали. Так, як в селі», — каже бабуся.
Жінок села Бубнів об'єднав храм. Звідти й розпочалася їхня спільна волонтерська робота. Пізніше створили жіночий клуб «Крила», говорить Алла Войтюк. Крім волонтерства працює у місцевому самоврядуванні.
«Ми збиралися в дитячому садочку, ми пекли. Пекли, смажили, варили. По сусідах носили вареники. Носили, возили у військові частини, переймалися тим всім, щоб швидше була перемога», — говорить Алла Войтюк.
З її слів, збирають гроші і на техніку для військовослужбовців, придбали дрони.
«Наш священник має власну пасіку і він жертвує скільки потрібно. Стільки дає нашим військовим меду для того, щоб вони там були здорові, відчули запах рідної домівки. Церковний хор теж долучається до нашого волонтерства. Ми збираємо кошти, колядуємо і всі кошти даємо на ЗСУ», — каже Алла Войтюк.
З її слів, минулого року жінки наколядували 56 тисяч гривень — 10 з них залишили на потреби храму, а решту віддали на ЗСУ.
Леся Степанюк показує першу світлину з вертепу, який за роки став традицією на селі. Каже, що місцеві чекають тієї особливої пори, коли лунатиме українська коляда.
Священник Василь каже, що місцеві жінки «несуть на плечах громаду», бо відчувають силу, яка стоїть за їхніми плечима.
Зараз у Бубнові готують нову партію допомоги на передову — планують зібрати орієнтовно 60 посилок із теплим одягом та дитячими малюнками.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
