21-річна лучанка Юлія Вірун — головна бібліотекарка відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва. Вона завершує четвертий рік навчання на документознавця у Волинському національному університеті, а у вільний час займається тайським боксом.
Про роботу, навчання і захоплення спортом дівчина розповіла Суспільному.
На свою спеціальність потрапила випадково, зізнається студентка. У шкільні роки мріяла про журналістику, з дев’ятого класу ходила на заняття у Малу академію наук на відповідну секцію. Випускницею, вона подала заявки на вступ до кількох університетів на вивчення цієї спеціальності.
Останню, п’яту заяву на державну форму навчання відправила на "Інформаційну, бібліотечну та архівну справу" й потрапила на "бюджет". Вирішила: відмовлятися від цього — нерозумно. І попри думки, що документознавство — не той фах, про який вона мріяла, дала йому шанс.
"Згодом зрозуміла, що насправді це дуже хороший варіант. Можливо, так мало бути, що я тут опинилася. Не думала кидати навчання. Я така людина, якщо вже щось вибрала, то я до кінця його доведу. Просто так, ні, не покину", — каже вона.
Планує вивчати документознавство і на магістратурі. Зауважує, для неї додаткові півтора року навчання також є часом для того, аби зрозуміти, як далі будувати своє життя.
"Магістратура — це спосіб трішечки відкласти це, умовно, доросле життя на потім. До цього все було дуже визначено: садочок, школа, універ. А далі багато знаків питання, і воно трішки лякає", — зізнається студентка.
Юлія Вірун. Бібліотекарка
У дитинстві Юля мріяла літати в космос, писати книги й стати гонщиком. Частково дитячі задуми вдалося втілити: нещодавно отримала посвідчення водія та працює коло книг, у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва.
На своє перше місце роботи її знову привела випадковість, каже Юля Вірун. Після другого курсу студентка шукала роботу на літо й разом з одногрупниками пішла на захід до бібліотеки. Там і почула від директорки Алли Єфремової, що є вакантні місця.
"Я пожила з цією думкою до кінця травня і таки наважилася. Коли я прийшла, навіть не знала, чи залишуся до кінця літа. Зараз я тут працюю майже другий рік", — додає студентка.
Її основні обов’язки, як головної бібліотекарки відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів, це — підтримка технічного забезпечення, друк, сканування документів.
Вона фотографує заходи, знімає та монтує відео, створює презентації та дизайни для афіш, грамот і дипломів. Оскільки Волинська бібліотека для юнацтва — учасник міжнародного проєкту “Гра та правила, або правила гри”, вона долучається до проведення щонедільних ігрових сесій у книгозбірні, а також на виїздах до шкіл.
Дівчина називає себе універсальним працівником і додає: у бібліотеці дуже різноманітна робота.
"Зазвичай у людей перше уявлення про мою спеціальність — це те, що ми покриваємося пилюкою і перекладаємо документи. Мене це дратувало до того, як я прийшла на роботу", — визнає вона.
Свій прихід на роботу у книгозбірню також пояснює бажанням зруйнувати стереотип про бібліотеки.
"Я людина, якій потрібна зміна завдань. Сидіти з документами класно, моя сильна сторона — те, що вимагає уважності, посидючості, але мені подобається, що саме тут я можу і побігати, і посидіти", — каже бібліотекарка.
Зауважує: бібліотеки давно перестали бути лише місцем для зберігання та видачі книг, тепер це простір для зустрічей, заходів, знайомств та, звісно, роботи, навчання і читання.
"Для мене, мабуть, фаворит — фентезі. Це спосіб відключитися від реального світу і зануритися повністю у новий, де можна розслабитися, де геть інші правила", — додає вона.
Юлія Вірун. Боксерка
Юля каже: вона доволі спокійна людина, однак інколи хоче позбутися негативної енергії. З цим їй допомагають заняття з тайського боксуТайський бокс також називають "бокс восьмируких", тому що в ньому використовуються руки, гомілки, лікті та коліна (тобто вісім ударних поверхонь).. Уперше прийшла побити грушу пів року тому.
Почалося усе з пошуків найближчих спортивних залів біля дому. В інтернеті дівчина натрапила на ролик з боксуванням, зацікавилася й записалася на заняття.
"Хтось рознервував, переживаєш складні моменти…. Прийшла сюди, побігала, побила мішка, і мені прекрасно. Я знову одна з найспокійніших людей у світі", — пояснює Юлія Вірун.
Спочатку пристосовувалася до дуже активних тренувань, а тепер, додає, якщо робить перерви у спорті, то стає незвично.
"Тут я можу бути сильною і не приховувати цього, бо, можливо, в житті, навіть цього не помічаючи, хочу здаватися слабшою. А ще не переживаю, як виглядаю з боку. Мені цілком комфортно", — зауважує вона.
Водночас окрім психологічного розвантаження та підтримки фізичної форми, студентка помічає, що бокс дає впевненість у собі та у власних емоціях.
"Насправді, я не дуже комунікабельна людина, і для мене запитати щось — іноді дуже великий виклик. Але я читала фразу: “Потрібно перетворити свої страхи у гру”. Я намагаюся", — додає вона.
Юлія Вірун. Про себе
Ранок Юлія живе за будильниками, день — за своїм розкладом у планувальнику.
"Я звикла, що в мене все по 10 хвилин розплановано. 10 хвилин на те, щоб заплестися, вдягнутися, застелити ліжко, зробити чай. Спрощує життя”, — зазначає Юлія Вірун.
Однак додає: попри любов до планування, намагається не відмовлятися від нових пропозицій життя, навіть якщо вони не збігаються з її задумами.
"У світі дуже багато можливостей, і потрібно бути до них відкритими. Часто вони можуть бути непередбачувані, непланові, але я вважаю, якщо щось стається в нашому житті, отже це не просто так. Потрібно пробувати", — наголошує вона.
На її думку, іноді випадковості приводять людину туди, де їй слід бути. Тому своїм одноліткам радить також випробовувати свої сили у нових починаннях.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
