44-річний Олексій із Шацької громади на псевдо "Окей" та 50-річний Віктор із Заболоттівської громади з позивним "Білет" — військовослужбовці прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону. Разом із третім побратимом на псевдо "Касік" вони 130 діб утримували позицію.
Історію прикордонників розповіли у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України 24 лютого.
Олексій до війни працював землевпорядником, мобілізувався до лав Держприкордонслужби у березні 2022 року. Віктор опівночі 24 лютого 2022 року виїхав на роботу до Німеччини. Дізнавшись про початок повномасштабної війни, на півдорозі розвернувся та повернувся в Україну.
Позицію, яку утримували військовослужбовці була на Купянському напрямку Харківщини. Події відбувалися влітку 2025 року. Обоє бійців кажуть, що допомагали триматися на позиціях побратими, які прикривали з повітря дронами.
Позиція, яку тримали колись була в лісі, коли вони на неї потрапили, то там лісу практично не було. Окопувались на невеличкому клапті, де росли кущі.
"Вже от накриття робити дуже важко було — не давали дрони. Самі облаштовували, копали, потім собі, відповідно, місце для якогось відпочинку елементарного. Облаштування яке там? Все просто: яма. Глибше закопаєшся — є більше шансів вижити. Ну і не спалитися. Якщо спалився — то все, це крапка", — розповідає Олексій.
Штурми були періодами, каже Олексій. Про наступ попереджали побратими по рації. Тоді готувалися до бою стрілецькою зброєю.
Боєприпасів вистачало, каже Олексій, оскільки військові намагалися забирати ресурси противника, насамперед боєкомплект, павербанки та цигарки. Їжу на позицію доставляли великими дронами типу "Вампір", проте через погану погоду або збиття дронів постачання іноді затримувалося, каже Олексій. Але проблем з їжею у них не було, натомість була критична нестача води. Військові збирали дощову воду, підвішуючи пляшки під місцями, де протікало накриття. Іноді залишалися без води по три доби. Через відсутність умов для миття використовували виключно вологі серветки.
На позиції був Starlink, але його згодом розбили під час обстрілу. Після втрати Starlinkу зв'язок підтримували через радіостанції або відправляли короткі голосові повідомлення та SMS, коли з’являлася можливість.
"Переживали за родини, оскільки рідні не знали, де ми знаходимося чи живі", — каже боєць Віктор.
Коли в когось падав моральний дух, то намагалися переключити на інші теми: обговорювали кухню, кулінарію, побутові речі або родини. За час перебування разом бійці дізналися дуже багато один про одного — дні народження батьків, дідусів та бабусь, говорить Віктор.
Вийшли з позицій прикордонники 11 січня за командою. Цьому сприяли погодні умови — був туман, тому дрони не літали, коли він розсіявся, вихід бійців прикрив мокрий лапатий сніг.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
