Лучанка Юлія Шанюкевич зібрала для потреб Збройних Сил України більше мільйона гривень за три роки, розмальовуючи військові артефакти. Не маючи художньої освіти, волонтерка створює картини на тубусах, розписує гільзи, ящики, каски, а також малює шеврони з різними персонажами.
Жінка розповіла Суспільному три роки працює без вихідних і без заробітків на творчості, але в допомозі військовослужбовцям.
Розказує, на початку повномасштабного вторгнення шукала варіанти, як може допомогти захисникам. Вирішила малювати шеврони. Додає, багато військових замовляли нашивки з аніме-персонажами. А в подяку за шеврони почали надсилати гільзи, тубуси, ящики від патронів, говорить Юля.
"Гільза до мене приїжджає окиснена, зі слідами нагару. Обов’язково треба підготувати, поґрунтувати, полакувати, доводиться мити у ванній. Великі тубуси крутити незручно, але я не відчуваю важкості, навпаки — надію, що це реально допомога", — каже Юлія Шанюкевич.
Волонтерка після підготовки поверхні наносить контур малюнка і розмальовує акриловими фарбами. Малює в рукавицях, щоб відбитки шкіри не утворювали плям на артефакті.
"Все життя я малюю на замовлення портрети, пейзажі. А останні ці роки війни малюю тільки для хлопців на передову, замовлення картин поки не беру, буду робити це після Перемоги. Мій тубус — це маленька цеглинка, чиясь гривня — маленька цеглинка, разом ми будуємо стіну, яку ворог не зможе здолати", — каже Юлія Шанюкевич.
На постійну допомогу армії надихає чоловік, який теж був у війську, додає жінка. Він воював на Донецькому, Харківському напрямках, брав участь у звільненні Харківської області.
"Мій чоловік навіть строчку не проходив, коли почалось повномасштабне вторгнення він пішов добровольцем, його не хотіли брати, бо він відлежувався після перелому спини. Його з третьої чи четвертої спроби взяли", — розповідає волонтерка.
Говорить: кількості розписаних речей не знає. Рахує лише кількість донатів, які вдається зібрати. З її слів, кошти відправляли на медичні потреби, ремонт баггів і авто, на дрони.
Організовувати аукціони й продавати вироби художниці допомагає волонтерка Юлія Кардаш. Каже: за час повномасштабної війни з’явилось багато знайомих захисників, також воюють рідні.
"Мій брат пішов на війну, завжди перебував в гарячих точках. Я дуже за нього хвилювалася, хочу, щоб він був живий і здоровий. Це спонукало мене не сидіти, а допомагати, підтримувати і його, і хлопців", — розповідає волонтерка Юлія Кардаш.
Аукціони та ярмарки з продажу розмальованих речей, жінки анонсують і просувають у соцмережах. Волонтерка зауважує, зараз
"Якщо просто оголошувати збір, то люди взагалі не реагують. А якщо виставляєш лоти — тубуси, гільзи, ящики від патронів, по закінченню лотереї я генератором випадкових чисел обираю переможця і за донат у 100 гривень можна виграти ось таку красу", — додає вона.
Юлія Шанюкевич зазначає, донат — це мова вдячності хлопцям та дівчатам, які боронять країну на фронті та дають іншим можливість прокидатися в теплих ліжках.
Матеріал підготувала кореспондентка Анна Глущук
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
