У 30-річного ветерана війни Влада Троцюка з Херсонщини, який під час лікування у Луцьку познайомився та одружився з 26-річною медикинею Мариною Зубіковою з Вінниччини, народився син.
Первістка назвали Максом, розповів Суспільному боєць на протезі. Каже: мріяв про сина, тому неймовірно радий народженню первістка.
Як змінило батьківство життя молодої пари
Молода сім’я зізнається: їхнє життя після народження сина змінилося кардинально.
"Таке враження, що нічого до нього не було. Все тільки навколо нього крутиться, нічого іншого не помічається, — говорить молода мама. — Якось до пологів все уявлялося інакше. Думали, що буде більше часу, вільних рук. І я взагалі на роботу планувала швидко вийти, десь через місяць".
"Пріоритети життєві помінялися, — каже тато малюка. — Всі інші речі, що думав, що вони важливі, не настільки й важливі, виявляється".
Вагітність, розказує подружжя, була неочікуваною новиною: "Дуже щасливі, хотіли малятко. І дуже раді. Але якось з самого початку знали, що буде хлопчик".
Найулюбленіше місце малюка – мамині руки. Так, жартує Марина, син і провів свій перший місяць життя. Ліжечко, яке спеціально купували для сина, пустує.
"Тільки на руках, під груддю. Ніколи не думала, що бувши правшею, навчуся лівою рукою фарбуватися, вдягатися, їсти", — говорить Марина.
Марина та Влад — 24/7 з дитиною. Усе роблять разом. Час від часу приїжджає приготувати їсти, поприбирати та поняньчити внука батько ветерана війни.
"Іноді він так засинає, трошки на руках у Влада спить, встигаю сходити у ванну, щось поробити, — каже молода мама. — Розвивайте терпіння і робіть заготовки. Це хороша штука. Потім не буде часу готувати".
"Нам тут комфортно"
Після народження сина Влад повернувся до справи, якою займався ще до повномасштабної війни у рідному Херсоні. Працює вдома онлайн. Також паралельно навчається — освоює психологію у ВНУ імені Лесі Українки.
"Тут я працюю, роблю сайти, рекламою займаюся, — каже ветеран війни. — Постійно можу підстрахувати, треба постійно балансувати".
Перед одруженням боєць Влад мріяв про великий дім та багато дітей. Мрії, зізнається, потрохи реалізовуються. Сім’єю залишилися жити в Луцьку, за час вагітності переїхали з квартири в орендований будинок.
"Поки що нам тут комфортно, зручно, добре, комфортне місто, звикли. Поки резону кудись переїжджати немає", — зізнається ветеран війни на протезі.
Влад та Марина люблять гуляти з сином на подвір’ї біля будинку за будь-якої погоди та можливості. Кажуть: Макс добре спить на свіжому повітрі, а для молодих батьків — це додаткова нагода побути разом.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.
