Народному артисту Анатолію Толоку призначено довічну державну стипендію. В Україні такі виплати отримують 33 діячі мистецтва і культури. Зараз актору Херсонського обласного музично – драматичного театру 81.
Народний артист України Анатолій Толок розповів про свою роботу:
"Приходиш у гримерку, сів за столик. Вмикають трансляцію. Мікрофон у театрі балакає. Оце так кричить. Тільки не так тихо, а голосно. Чути, як приходить глядач, заходить у зал. Такий шумок, гомін. Наповнюється театр людьми. Вони балакають про свої незгоди. І тоді вже бачиш, що вже перший, другий, третій дзвоник, - треба іти на сцену. І це вже у цей період сердечко починає. Починаєш думати, що робиш, готуєшся вступити в боротьбу з образом".
До театрального училища вступав разом із братом. Спочатку на хореографію збирався, - розказав чоловік:
"Я грав собі у футбол, у волейбол, займався легкою атлетикою, все робив. А в артисти? Пішов працювати на завод, а там самодіяльність. Мене туди потягнули. Виявляється, є і голос, і талант,і танцюю, все роблю".
Актриса театру, заслужена артистка України Світлана Добровольська знає Анатолія Толока стільки, скільки працює в театрі. Одна із знакових його ролей – Герствуд у "Сестрі Кері" Драйзера, - говорить жінка:
"Який він був Герствуд! Це просто неймовірно! Краса! А я була зовсім молоденька, сиділа в оркестровій ямі. Дивилася, як він помирає на сцені і плакала. А треба співати"!
За 53 роки на сцені Анатолій Степанович зіграв більше 200 ролей, серед них Дон Жуан, Тарас Бульба:
"Я грав героїв і так мені хотілося якусь комедійну роль, а мені кажуть: «А хто буде грати героїв? А вони ж герої є герої. А тоді получив Папондопуло з Малинівки. Справжній герой. Усе переграв, і вождів грав. Кажуть, тільки Леніна не грав. А Йосипа Сталіна грав".
Хвилювання присутнє у кожній ролі. Просто зіграти самого себе у запропонованих обставинах, - розказує Толок. Складно - переламати себе:
"Я десь ламав себе "Дай серцю волю, заведе в неволю". Це Кропивницький. Івана грав. От де мені роль сподобалась. Вона не моя по характеру. А дали мені. Грай. Так я ламав себе, через труднощі йшов і вийшла найкраща роль. Я і премію отримав за кращу роль у сезоні".
Документи на президентську стипендію почали готувати ще минулого року, - розказав директор театру Олександр Книга. Згадує, як 30 років тому Анатолій Толок допоміг готуватися до перших гастролей:
"Завтра гастролі, а вагон з декораціями ще не прийшов. Кажу, вийдіть, будь-ласка, завтра, монтувальників всього. Дуже мало молодих людей вийшло. А прийшов тоді уже заслужений, ведучий артист театру Анатолій Степанович Толок. У спортивних штанях і каже: "Поїхали, синку, те, що треба, розгружати?". І з тих пір для мене Анатолій Степанович як батько, тому що мій рідний давно помер. І я відношусь до нього з піітетом. У нас взаємна повага".
Заступниця директора з творчих питань, заслужена діячка мистецтв України Ірина Корольова була режисеркою бенефісів Анатолія Толока, ставила мюзикл "Три мушкетери", де актор грав де Тревіля:
"Ми подружилися. Ми стали більше спілкуватися. Я бачила, як він готується до ролі, як він виходить на репетицію готовий не тільки сам творити,а й допомагати молодим акторам, яких на той час біля нього було дуже багато".
Зараз Анатолій Толок грає роль князя у спектаклі "Ромео та Джульєтта". Він завжди готовий дати пораду молодшим акторам,– розказала Світлана Добровольска. От і зараз спостерігає за репетицією:
"Артист тільки тоді здається людиною ах якою, коли він на сцені, коли він працює. Коли він приносить радість чи сльози, - тоді він артист. Ото і є артист, що усе перенесе: і горе, і радість,і успіх, і провал. Вони молоді. У них усе ще попереду, а в мене вже позаду. Із своїми роками і ролями. А таким я був: зеленим, молодим, гарячим".
Оксана Хлєбус, В’ячеслав Ходус.
