У Харкові на кладовищі №18 поховали заступника командира батальйону 92-ї окремої механізованої бригади імені Івана Сірка Ігоря Полякова. Він воював з окупантами з 2015 року.
Побратими, друзі та знайомі з цивільного життя сходяться до труни 35-річного Ігоря Полякова. 19 липня з ним прощаються на Алеї Слави.
Ігор Поляков не встиг сховатися в укриття під час удару російської артилерії поблизу Бахмута. З пораненнями майора доставили в медичний госпіталь, розповідає його побратим з позивним "Кіндер".
"Він ішов уже на поправку. Ми з ним розмовляли й по відеозв’язку — він у камеру язик показував, рукою махав, казав: "ми ще попрацюємо, послужимо, не дочекаєтеся". Усі думали, що все буде добре, але, видно, пішло якесь ускладнення, організм ослаблений", — говорить побратим.
Після смерті Ігоря побратим доглядає його пса Рема. Вівчарку чоловіки підібрали в одному з населених пунктів Харківщини, який звільняли від окупантів, каже "Кіндер": "Я пообіцяв Ігорю, що його збережу".
За освітою Ігор був соціологом. На одному факультеті в університеті ім. Каразіна з ним навчалася Ганна Кононенко, вони дружили більш як 15 років.
"Він був для нас величезною, доброю "пігулкою валідолу": завжди або заспокоїть, якщо вже паніка починається, або приведе до тями й скаже, що "це все фігня, але треба бути десь обережнішими". З перших днів повномасштабної війни для моїх батьків, для батьків мого чоловіка він став ще однією дитиною в домі", — ділиться Ганна.
Для рідного батька Олександра Полякова Ігор був єдиною дитиною: "Він залишається в армії назавжди, він не помер. Тому що він — взірець, він — наслідок виховання, яке здобув".
У загиблого Ігоря залишився 8-річний син Владислав, якого дідусь навчає поводитися зі зброєю.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
