Дві багатодітні родини з Куп’янського району Харківщини пережили окупацію, втратили дім і змушені були тікати з рідних селищ під обстрілами. Вони потрапили до проєкту "Адреса дитинства" — це ініціатива першої леді України Олени Зеленської. Проєкт передбачає будівництво нового дому для дитячих будинків сімейного типу, які втратили житло через війну. Дві харківські родини, Дрильчук та Ватащук, виховують по вісім дітей та втомилися від переїздів, а повертатися їм вже немає куди.
"Лінія фронту проходить нашою вулицею"
До квартири у Харкові багатодітна родина Лариси Дрильчук, яка виховує вісьмох дітей, вимушена була переїхати торік восени. Після кількох місяців окупації їхнє селище Дворічна в Куп’янському районі опинилося на лінії фронту: у населеному пункті досі тривають бої.
"Немає Дворічної. Ми ж на самій лінії. Наша вулиця в центрі, тут Оскіл, а за Осколом ті ж гади, рашисти. І ні на хвилину не припиняють… Читаю — наступи. Наступ з боку Масютівки, а Масютівка — за кілометр від мого дому", — каже багатодітна мама.
"Виходить, що лінія фронту проходить нашою вулицею. У нас був будинок на березі, прекрасний. Діти дуже любили будинок. Річка поряд, як літом канікули — риболовля. Сад був у нас прекрасний. Школа поряд, в центрі. Дуже сумуємо, в розпачі", — говорить Лариса.
Жінка згадує безперервні обстріли, які затихали на кілька годин, коли вони були у селищі. Після одного з них у серпні минулого року родина спробувала виїхати.
"Ми схопили пакети. Мотоцикли були. Сіли на мотоцикли й поїхали в сусіднє село. Думали, перебудемо там. Переночували у Кутьківці в пустій хаті. А потім чую, що й до Кутьківки долітає, думаю — треба далі тікати. Пішки пішли, тому що бензину вже ніде не було", — розповідає Лариса.
Добратися до Харкова зрештою допомогли волонтер та поліцейські: "Зустрівся нам чоловік на "Ниві", довіз нас до Печеніг. Далі ми перейшли. Вже вечір, волонтерів немає, а ми з пакетами, з сумками. Сіли посеред дороги. Дивимось: стоїть машина поліції. Я підійшла і кажу: "Що нам робити?". Вони викликали ще машину. Довезли нас до Харкова".
"Все життя там залишилося"
Родина Лариси потрапила до проєкту дружини президента України Олени Зеленської "Адреса дитинства". В його рамках українські благодійники, міжнародні інвестори та держава відбудують для дитячих будинків сімейного типу житло, яке вони втратили через війну.
"У мене вісім дітей: троє — студенти, інші школярі й маленька дівчинка шести років. У нас вдома кухня була розміром, як ця квартира. Тут прибудова, дітям хоч трохи простору. А взагалі — того, до чого ми звикли, що треба дітям, того немає", — Лариса ділиться враженнями від квартири, яку вони орендують в Харкові.
До родини вже приїжджали представники фонду першої леді.
"Тільки надією живемо. Сподіваємося, що буде кімнатка для дітей. У нас немає ані нормальної пральної машини, ані їсти приготувати — дві конфорки. Пральна машина усього на два-три кілограми. Балкона немає, сушити ніде. Тісно", — говорить мати вісьмох дітей.
Новий дім родині мають побудувати біля селища Пісочина, розташованого за 12 кілометрів від Харкова. Її прийомний 12-річний син Артур сумує за домом у Дворічній.
"У квартирі немає чим займатися. У селищі хата була. Можна піти на город, можна гойдалку зробити. Поряд ліс був. Дуже люблю будувати, на риболовлю люблю о 4-й ранку. Ми з братом прибудову робили на березі, щоб ловити рибу. Обожнюю риболовлю – це моє хобі", — розповідає про свої захоплення підліток.
Хлопець намагається знайти собі заняття й у місті: "Зараз ходжу у хаб: фізкультура, англійська, поробки усілякі робимо. Можливості на риболовлю їздити немає, у мене й вудочки немає. Можна сказати, що все життя там залишилося. У Дворічній".
На початку літа фонд Зеленської запропонував родині поїздку до Буковеля.
"Ми поїхали. Ми б ніколи не змогли собі такого дозволити. Я теж з дітьми їздила, дуже сподобалося. На два тижні забули про війну, про усі негаразди, про цю тісняву", — ділиться враженнями Лариса.
Зі слів сусідів, їхній власний будинок у Дворічній розбитий: "Бачила в інтернеті давно, що сарай був із землею зрівняний. Восени будинок ще стояв, а вже з весни там щоденні обстріли. Вулиці просто немає. Казали, що в будинку стіни зруйновані. Вчора троянди бачила на бульварі Юр’єва. Згадую, який сад у нас був. Ходила, дивилася на ті троянди й плакала".
Взяли ще трьох дітей під час війни
Родина Ватащук — ще одна багатодітна харківська сім’я з проєкту "Адреса дитинства". Через декілька днів від початку повномасштабного вторгнення опинилися в окупації в селі Курилівка Куп'янського району.
"26-го були вибухи ще, підривали мости, а 27-го потрапили в окупацію. Я чоловіка нікуди не випускала під час окупації, машини ми ховали. У мене був старенький "Форд", я на ньому їздила, а мікроавтобус ми ховали. Щоб його ніхто не бачив", — розповідає Ангеліна Ватащук.
У вересні 2022 року, коли розпочалася деокупація Куп'янська, родина з дітьми 10 днів провела у підвалі.
"Потім до нас приїхала ще одна родина, провідати, чи ми живі, чи ні. А ми ще були в окупації у цей час. У нас наполовину машина була зібрана. Зібрали дітей і виїхали. А вже коли виїхали, біля нашого будинку було влучання. Стіна пошкоджена, дроти у стіні, дах. Весь посічений шифер. У нас там зараз батьки, сусіди. Там обстріли щодня", — розповідає Ангеліна.
Спершу сім'я виїхала до Дніпропетровської області.
"Там нам не дуже сподобалося. Винайняли будинок на Харківщині. Зараз нас переселили сюди, у Харків. Нас влаштували й прилаштували нам трьох діток", — говорить Ангеліна.
Про участь у проєкті
Тепер їхній дитячий будинок сімейного типу виховує вісьмох дітей, родина розраховує на новий дім завдяки проєкту Зеленської "Адреса дитинства".
"Почалася війна, але бажання створити дитячий будинок сімейного типу нікуди не ділося. Наші служби у справах дітей сказали, що є такий проєкт, запитали, чи бажаємо ми взяти участь. Я кажу: "Звісно, бажаємо", — каже Ангеліна.
Новий дім мають побудувати у Змієві.
"На Куп’янщину повертатися ніяк. По-перше, будинок не повністю зруйнований, але зруйнований. По-друге, це ліва сторона Осколу. Там, де дуже страшно. А по-третє, там усе зруйноване: лікарні, школи", — говорить жителька села Курилівка.
Поки родина тимчасово оселилася у Харкові, але новий рік мріють зустріти вже у новому будинку: "Орієнтовно, кажуть, що до нового року ми заселимося. Знаєте, у мене дитина сказала: "Мамо, у нас знову починається нове життя?". Мені це дуже важко. Ми з чоловіком з 20 років разом. Я з багатодітної родини, чоловік з багатодітної родини. Все своїми руками. Сподіваємося, що це буде наш останній переїзд".
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
