Офіцер Нацгвардії з Лозової Максим Литвинов загинув у боях за Маріуполь наприкінці березня. Відтоді його тіло не можуть знайти.
Вдома у Максима залишився 8-річний син та дружина. Востаннє майор Нацгвардії говорив з рідними 23 березня.
"Він тільки написав, що все погано, у місті горять будинки, гинуть діти, гинуть люди, він це все бачив. Написав, що я повинна зберегти сина", — розповідає дружина майора Вікторія Литвинова.
Вікторія знала Максима ще зі школи. У 2014 році закохані побралися й у пари народився син Дмитро.
"Він нічого не боявся. Коли я питала: "Де ти? Як ти? Голодний чи ні?" — він завжди змовчував, не любив про це говорити. Він завжди мені казав: "У нас все добре! Не хвилюйтеся, у нас все добре!" — згадує Вікторія.
Максим завжди мріяв стати військовим, говорить дружина. З 2014 року він обороняв Донецьку область — був у Щасті та Мар'їнці. З 2019 року майор Нацгвардії, офіцер протиповітряної оборони служив у Маріуполі, туди хотів забрати й родину. Там Литвинови цьогоріч відпочивали на різдвяні свята, говорить Вікторія.
Востаннє рідні бачилися з Максимом у лютому до початку вторгнення.
"Коли від'їжджав, сказав, що скоро зустрінемося, не хвилюйтеся, усе буде добре. Я пам'ятаю його погляд з поїзда, він нам так помахав ...." — згадує дружина загиблого військового.
У вересні у Лозівській міськраді Вікторії та Дмитру вручили орден Максима — "За мужність" III ступеня, посмертно.
Вікторія досі не змогла попрощатися з чоловіком: його тіло все ще шукають.
"Я відразу не змогла сказати про це Дімі. Він мені сказав: "Мам, просто будь зі мною, будь живою, і ми з тобою разом переживемо цю війну", — говорить Вікторія.
"Хочеться хоча б привезти його сюди, на Батьківщину. Якщо вже мертвий, то хоч поховати так, як він на це заслуговує. Дуже нам його не вистачає", — говорить Вікторія.
Навесні забрати тіло Максима з Маріуполя було неможливо, каже Вікторія.
"Повідомили, що тіла з поля бою не змогли забрати, бо необхідна техніка, а можливості такої не було, бо летіло скрізь — з моря, з неба, з землі. Сказали, що це було страшніше за Сталінград", — каже Вікторія.
Син загиблого військового Діма любить займатися спортом та малювати. Він хоче стати ветеринаром, аби лікувати кицю Сіму — її хлопчику подарував тато.
Що відомо
- З дня вторгнення Росії в Україну, 24 лютого, за Маріуполь точилися запеклі бої. Українські військові захищали місто 86 днів.
Читайте також
"Дізналися з росЗМІ". Випускник харківського вишу, який боронив Маріуполь, пів року у полоні
