Частину Борівської громади ЗСУ звільнили у вересні, бої за іншу — тривають. На деокупованій, а також окупованій території люди потребують світла, зв'язку, харчів та ліків, однак окупована частина Борівщини досі в ізоляції.
Про настрої громади, руйнування внаслідок війни та нагальні потреби громади Українському Радіо Харків розказав Борівський селищний голова Олександр Тертишний.
Піски-Радьківські: тіла окупантів валялися по вулицях
Вам вже вдалося відвідати певні визволені населені пункти. Яка ситуація там, наскільки багато руйнувань, що останнім часом було зруйновано?
На правому березі Оскільського водосховища в нас вже звільнені два старостати — це Підвисочанський та Гороховатський.
По Підвисокому ситуація більш-менш нормальна, руйнувань майже немає. Поки що немає світла, для людей це, звичайно, зараз головне. Зв’язку немає, але вже пробивається трохи.
В Гороховатці трохи складніша ситуація, там є зруйнована школа, фермерське господарство, кілька будинків пошкоджені вже у вересні, під час наступу. Загинула людина. Але там зараз ситуація стабілізується, ми зараз туди кілька разів доставляли гуманітарну допомогу.
На лівому березі звільнені населений пункт Піски-Радьківські, Піско-Радьківський старостат, село Маліївка.
Це другий за розміром населений пункт громади, так?
Так, за розміром і кількістю населення. Там складна ситуація, пошкоджені будинки, зруйнований майже повністю. Пошкоджена школа — майже всі вікна вилетіли, дві пробоїни наскрізь, дах пошкоджений.
Там ще, вибачте, тіла окупантів валялися по вулицях, ми їх бачили особисто, їх ще не встигли позавчора прибрати.
Читайте також: Після звільнення села на Харківщині слідчі виявили 11 тіл окупантів, які їхні співслуживці лишили на узбіччях
Скільки зараз людей у Пісках-Радьківських?
Трохи понад тисячу, до повномасштабного вторгнення було близько 2 тис. Багато людей залишилось. І там же розташований і психоневрологічний диспансер наш, там перебувають його пацієнти. Ми веземо туди харчі і для населення, і для інтернату.
Хтось з медиків лишається на деокупованих територіях?
У Пісках-Радьківських є лікар, який залишився. По цим двом старостатам є медична сестра, і є людина, яка працювала медсестрою, під час окупації й зараз вона там допомагає людям. Я привозив ліки, вона в кожну сім’ю розподіляє, я вдячний цій людині.
Що відбувається в Боровій
Борова ще окупована?
Поки ще окупована. Ситуація на вчора — вже наші війська поруч, ми всі чекаємо звільнення.
Що відомо про людей, які під окупацією, що там відбувається? Окупаційна влада, колаборанти тікають, але все ж таки що з жителями?
Є інформація, що там дуже гаряче, що там уже наші війська. Нам телефонували 27 вересня люди, дуже раді, але сидять поки у погребах. На жаль, ще велика кількість рашистів у наших селах, у східній частині громади — селах Першотравневе, Чернещина, Шейківка.
Читайте також: Катування, грабіж та обстріли: жителі Вовчанської громади про російську окупацію
Мені був дзвінок о 10 вечора, доповідали люди, що у Боровій зірвані містки, повилітали вікна в лікарні, Будинку культури, селищній раді, й в людей повилітали вікна. На щастя, як мені повідомили, поки що з пораненнями люди не зверталися.
Частина з жителів на час боїв покинули селище Борова. Зникло кілька днів тому газопостачання, немає електроенергії. Воду наш водоканал подавав по годинах генератором, але вже вчора, 27 вересня, води не було.
Чи є можливість на окуповану територію доставити продукти або якісь медикаменти, чи там повна ізоляція?
Повна ізоляція, там бої. Люди кажуть, що страшно шумить, йдуть обстріли. Складна ситуація. Ми готові доставити, в нас вже ліки лежать, і на Борову гуманітарний вантаж є. Тільки звільниться Борова, ми відвеземо і ліки туди, і будемо доставляти гуманітарку.
Як у громаду повертатиметься життя
Зараз є вже бачення, як далі діяти з людьми, які вже визволені? Їх евакуювати чи просто готувати вже до холодів?
Для сільської місцевості, у цих двох старостатах, які з 10 вересня звільнені, треба дати людям світло, зв’язок і, безумовно, потім забезпечення дровами.
Значна частина людей нікуди не збираються. Окремих людей діти, можливо, хочуть забрати, але люди там залишаться, ситуація нормальна.
По психоневрологічному інтернату у Пісках-Радьківських треба вивчати ситуацію, мені стало відомо сьогодні, там бабуся 93 роки, дав доручення, щоб за нею поки що подивилися. Одну людину вже треба евакуювати в лікарню.
Коли планується дати електроенергію?
Це, розумієте, треба подати на Куп’янськ, Ізюм, щоб потім воно до нас прийшло. Зараз над цим працюють, зараз у Балаклію вже подали електроенергію. Найближчим часом буде Ізюм, думаю, і до нас воно буде йти.
Яка психологічна ситуація з людьми у вашій громаді?
По двох старостатах — люди дуже задоволені, нормальні відносини з військовими, які там перебувають. Вони допомагають один одному: військові продуктами допомагають, а люди їм їсти готують, у свої домівки поселяють. Люди вже потроху відходять від окупації.
По Пісках складніша ситуація, але коли ми туди приїхали на другий день після визволення, вони були в шоці і були дуже раді.
Наскільки все серйозно щодо мінної небезпеки на визволених територіях?
Це надзвичайно серйозно. Борівчани люблять гриби збирати. Ну які гриби? Не можна ходити зараз в ліс, де кілька місяців перебували окупанти. Там, де стояли їхні війська, по посадках, по лісах, там небезпека.
В мене є один факт — з одного нашого села виїжджала сім’я у бік Донецької області й підірвалася на розтяжці, жінці відірвало ногу.
Першочергові потреби які?
Харчування, ліки, зв’язок, електроенергія.
Читайте також
"На Ізюм возять, у села не возять": волонтерка — про гуманітарну допомогу на Ізюмщині
