У Лозовій поховали бійця полку "Азов" Тараса Білика, який загинув у квітні під час оборони Маріуполя від російських окупантів. Протягом чотирьох місяців 27-річний військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Попрощатися з побратимом прийшли військові, друзі та місцеві жителі. Серед них — класний керівник Тараса Михайло В’язовий. З ним Тарас ділився своїми успіхами та планами. Робив це навіть і випуску зі школи.
"Справжній, відвертий, щирий, борець. Це дійсно був борець. З перших днів він боровся за справедливість, боровся за правду", — говорить Михайло.
Тарас Білик підписав контракт на службу у 2019 році. Спочатку пішов до Нацгвардії, потім перейшов до "Азову", був мінометником.
З початком повномасштабного вторгнення Тарас разом з побратимами став на захист Маріуполя, говорить його брат Іван.
"Він з самого дитинства мріяв служити в таких підрозділах. Завжди був за правду, боровся за чесність, відстоював думку слабких. За декілька днів до війни вони вже зібралися своїм гарнізоном і вирушили на позиції. Казав, що все закінчиться, що вони вистоять, що повернеться додому. У нього у квітні мала бути відпустка. Він з мамою хотів поїхати до Львова", — каже Іван.
"Вони всі сподівалися. Вийшло так, що їх взяли в кільце. Думали, що виживуть всі. Він був у самому Маріуполі, не на "Азовсталі", — говорить брат загиблого захисника.
2 травня командир Тараса повідомив рідним, що БТР бійця підбили і можливості дістатися його немає.Чи живі хлопці точно сказати не могли, згадує Іван. Більше інформації не було, то ж родина чотири місяці розшукувала Тараса, якого вважали зниклим безвісти.
"Ми телефонували на всі гарячі лінії, нам казали про статус "зниклий безвісти". Разом з родинами побратимів Тараса ми вийшли на київських слідчих. Нам повідомила київська слідча, що збіглась ДНК і ми виїхали у Київ з батьком. Я собі місію таку поставив — повернути додому його і достойно попрощатися, бо він на це заслужив, як і кожен герой України", — говорить Іван.
Тарасу було 27. Його поховали на центральному кладовищі у Лозовій. У чоловіка залишилась мама, брати, сестра і батько, який зараз також боронить Україну.
Читайте також
Азовсталь: історія оборони. Свідчення учасників подій, їхніх рідних та очевидців
