18-річним кулеметником Олександр Металіченко звільняв рідний Харків від гітлерівців 79 років тому. Після війни чоловік брав участь у розбудові міста й сподівався, що війна не повториться.
Олександр Металіченко дістав поранення стопи під час визволення Харкова у 1943 році.
"Звичайно, гарячі були бої. Коли лоб свій підставляєш під німецькі кулі, і поруч люди виявляються вбитими, а ти виявився, слава Богу, пораненим", — говорить Олександр.
Стрілецька дивізія, у якій служив кулеметник, вибивала гітлерівців із міста по флангу.
"Без флангів ми б не могли взяти Харків. Основні сили — це була одна частина, яка увійшла, а ми на краю, ми оберігали ці війська, які входили в Харків. Місто було дощенту зруйноване", — розповідає ветеран Другої світової війни.
Після війни Олександр Іванович повернувся до Харкова й працював водієм — возив матеріали для будівництва залізничного вокзалу.
"Ми думали про те, щоб не було цього повтору. А він, на жаль, стався, і хто його скоїв? Ті, хто 70 років іменував нас друзями. Ми для москвичів, для росіян, ніколи молодшими братами не були. Ми були для них "хохли". Ми були тими, кого вони багато років хотіли поневолити", — каже Олександр.
Нині 96-річний ветеран на милицях, з дому майже не виходить. Каже, щодня молиться за збереження рідного Харкова: "І у своїх молитвах я звертаюся, щоб Господь благословив, зберіг наше місто. Щоб якомога менше обстрілювався, щоб якомога менше людей гинули".
