Школярки Маргарита із Циркунів та Аліса з Балаклії з початком карантину шиють захисні маски й безкоштовно роздають. У Балаклії якийсь час був дефіцит масок, коштували вони по 17 гривень, а у Циркунах немає аптеки.
12-річна Маргарита Кудінова із села Циркуни роздає маски сусідам та односельцям:
"Наша ось сусідка тьотя Лєна, ми їй пошили дві маски. Потім мама їхала до сільської ради, до лікарні й роздавала".
Мама Маргарити Ніка Караконстантін допомагає доньці:
"Ні сільський голова, ні лікарі, офіційно не зверталися. Це наша самостійна участь. У нашому селі немає аптеки, зовсім. Вона не працює півтора року. Де людині взяти маску?".
Маски від Маргарити носять у місцевій лікарні. Сюди дівчина приносить маски втретє, розповідає лікар Юрій Вінніченко:
"[Даємо], якщо прийшла мама з дитиною, а у дитини нема маски, або у мами нема маски. Або мама каже: "Ви знаєте, батько на вулиці, він не міг зайти, тому що в нього нема маски". Крім того, ще приходять з магазину. Ось тут у нас магазин є. І хтось сказав, що у Юрія Давидовича є маски. Йшли за пивом, а приходять до мене за маскою: "Дайте маску“.
За час карантину Маргарита пошила понад 200 масок. На виготовлення однієї витрачає до 20 хвилин. Шиє їх після уроків та додаткових занять.
"Після карантину, думаю, ще продовжу шити", — говорить дівчина.
"Мамо, треба людям маски"
11-річна Аліса Пономаренко з Балаклії вчиться у 5 класі. Поки карантин, займається вдома й обшиває масками місто.
"Аліска завжди дивиться довкола себе, її хвилювало, що люди не носять маски. Вона хвилювалася, що я можу захворіти, чи вона сама, і вона каже: "Мамо, треба людям маски". Вона запитувала у людей, сусідів, чому ті без маски, а люди кажуть: "Та вони ж такі дорогі, по 17 гривень", і вона почала їх шити", — розповіла мама дівчинки Юлія Пономаренко в ефірі "Українського радіо Харків".
"Я спитала у мами, і мама погодилася. Я зшила вже дві тисячі масок, після двох тисяч втратила лік, але це не головне. Головне, що ми їх роздаємо безкоштовно", — говорить Аліса.
На день дівчина шиє по 50-70 масок, рекорд — 96. Мама Юлія каже, не всі вірять, що Аліса може так багато шити:
"Нам і зараз пишуть: "Це брехня, дитина не може пошити 50, не може пошити 100". А вона за ранок сьогодні сіла, клац, клац, клац... Дійсно, спершу вона шила мало, бо шила звичним методом, як усі маски шиються. А пізніше люди брали, брали, і вона придумала метод, який я назвала "прапорці", то вона 50 може за день з тим, що й уроки поробить, і пошиє. Вона ж не щодня шиє 100 штук, це ж дитина, а не машина. Нам якось замовляли 10 тисяч масок, а я кажу: "Ви що, на фабрику зателефонували?". І сміх і гріх".
Маски від Аліси носять військові з частини під Балаклією, місцеві лікарі і пацієнти дитячої та дорослої лікарень, продавці магазинів. Маски замовляли з місцевого відділу пробації.
Балаклійці приходять за масками до Пономаренків, а також забирають на ринку у місцевого ветеринара — він допомагає розповсюджувати захист, розповідає мама Аліси Юлія Пономаренко:
"У нас є такий волонтер — ветеринар Юрій Грошев, який на ринку працює, ми йому передаємо маски: хто не може до нас прийти, вони можуть забрати на ринку у Балаклії маску, і люди активно розбирають".
Минулої весни Аліса відмовилася від мобільного телефону на користь швацької машинки — тоді пошиттям іграшок вона збирала гроші для хворого хлопчика.
Цього року на пошиття використала всю тканину для іграшок, допомагають з матеріалами: тканиною і резинками, каже дівчина, небайдужі.
Автори: Світлана Стеценко, Тетяна Кривоніс, Марина Верещака
