З двома прапорами від майдану Свободи до Конституції — це маршрут одиночного пікету Сєрвєра Абібулаєва. Так упродовж двох років кримський татарин вимагає повернути окупований півострів. За цей час виходив на одиночні пікети понад 30 разів.
Сєрвєр народився в Узбекистані. У 1990-х роках переїхав до Бахчисарая, працював водієм.
"Я розповсюджую таку інформацію, що треба Крим найшвидше повертати в склад України. Ті, які захопили Крим, це нелюди. Це путінські собаки. Я їх називаю собаками. Їх людьми не можна назвати. Тому я не хотів, не збирався і не буду жити під їх чоботом".
Сєрвєру 62 роки. Він каже, що був на Майдані від початку Революції Гідности. Там і дізнався про окупацію півострова. До Криму не повернувся: три роки жив у Києві на вокзалі. У Харкові його прихистив товариш.
На одиночні пікети виходив понад 30 разів. Завжди починає з намету "Все для перемоги", далі прямує до пам'ятника Тарасу Шевченку. Там читає молитву.
"У мене завжди поруч був Кобзар, Шевченко Тарас Григорович. І коли я був у наметах, будь-де — він зі мною. Це, як то кажуть, мій оберіг".
З цими двома стягами Сєрвєр був і на Майдані, де постраждав:
"Кажуть товариші: "А ми побачили, що прапору немає. Потім подивилися — Сєрвєр валяється з прапорами закривавлений". У мене щелепа тріснута була"”.
Сєрвєр каже, як постраждалий учасник Революції Гідности звертався до Міністерства соціальної політики, щоб отримати житло. Поки чекає своєї черги.
Одиночні пікети кримського татарина підтримують не всі:
"Дві жінки проходять. Літні. Голови вже білі. Одна одній каже: "Смотри, с виду дедушка нормальний, а говорит хохляцькою мовою. На хохляцькому". І пішли. І так на мене подивилися, ніби на смітник".
На півострові у Сєрвєра залишився син.
"Я обов'язково буду ходити з цими прапорами, поки не повернеться Крим до складу України. Я впевнений на 100%, що жити буду я в Криму — українському".
Автор: Альона Рязанцева
