У Печенізькій громаді на Харківщині майже два роки працює мультидисциплінарна команда від місцевого Центру надання соціальних послуг. Вони можуть порубати дрова, покосити траву, поміряти тиск чи навіть підстригти. Для роботи комунальники мають мікроавтобус та інструменти, придбані за грантові кошти. Серед підопічних — переважно люди за 70 років, а також селяни з інвалідністю та переселенці. Є такі, у кого діти загинули на війні або зникли безвісти.
Як їм допомагають по господарству — у матеріалі Суспільне Харків.
"Онуки, діти пішли воювати, і люди залишилися сам на сам"
У вересні 2024 року у Печенізькій громаді сформували виїзну бригаду для допомоги людям, розповіла директорка Центру надання соціальних послуг Наталія Карпенко. За її словами, команда виконує заявки на додаткову, масштабнішу роботу, які збирають звичайні соцпрацівники по селах від своїх підопічних.
"У кожного соціального робітника — від 10 до 14 підопічних. Вони збирають потреби, складається маленька група, чотири-п’ять може бути — не більше, ми просто не в змозі надати більше послуг за один день — і наша команда виїжджає для надання таких послуг", — розказала Карпенко.
За цей час послугами соціальних працівників скористалися 738 жителів громади, каже директорка центру.
Їхні діти, рятуючи своїх дітей, повиїжджали, переважно за кордон. Онуки, діти пішли воювати, і люди залишилися сам на сам. Ми живемо в селі, і постійно ця трава, і городи, і дрова для опалення, і багато аварійних дерев, які треба прибирати й дбати про благоустрій самої громади, щоб були охайні двори цих людей, щоб вони відчували, що вони потрібні, що вони не кинуті, що їм допомагають.
Мультидисциплінарна команда забезпечена інструментами та обладнанням, яке вдалося закупити на грантові кошти.
"У нас тепер є гілкоподрібнювач, у нас є висоторіз, у нас є сучасна пилка, є всякі там шуруповерти, пально-мастильні матеріали закупили. Нам тепер легше, і більше послуг ми тепер можемо надати. Якщо нам було важко, наприклад, зрізати якесь високе дерево, то на сьогодні в нас є висоторіз", — додала директорка центру.
"У нас в селі ні до кого звернутися. Усе село — віком 70+"
У П'ятницькому, за 15 кілометрів від Печенігів, на соціальних працівників чекала 77-річна Валентина Решетіленко. Двох її синів мобілізували у 2022 році на війну: старший — Андрій, служив зв'язківцем та помер через проблеми із серцем у 2023 році, молодший — Віталій, був прикордонником і загинув у Вовчанських Хуторах у 2024 році. У жінки залишився лише середній син Олександр, який живе у Харкові та приїжджає на вихідні, аби допомогти.
"Ця допомога дуже відчутна. У мене син то один. І йому, звичайно, важко все робити: дрова заготовлювати, траву косити, прибирати. Дуже важко. Адже він теж працює й втомлюється на роботі. А в мене здоров’я також зараз похитується, також не можу швидко все робити. Я потихеньку. От коли спека починається, я йду й аж до 16 чи 17 години нічого не роблю", — розповіла Валентина.
76-річна Раїса Маміна запросила команду соцпрацівників попиляти дрова. Також, каже жінка, ремонту потребує альтанка. Донька Раїси перебуває на заробітках у Польщі, чоловік помер, а син Андрій зник безвісти на Покровському напрямку в січні 2025 року, говорить пенсіонерка.
"Він мені допоміг доглянути батька, бо чоловік був дуже важкохворий і в січні 2024 року помер. Я у 2023 року інсульт перенесла — він мене виходжував теж. Взагалі на ньому все тут трималося. У нас в селі ні до кого звернутися. Усе село — віком 70+. І немає такого чоловіка, щоб, припустімо, чи покосив, чи якийсь цвях забив, чи щось поремонтував", — розказала Маміна.
"Буду робити, поки є сили, поки є люди, яким потрібна допомога"
У П'ятницькому соціальною працівницею працює переселенка з Куп'янського району Надія Яковлєва. Жінка каже, що у неї 10 підопічних, до них вона приходить раз на тиждень.
"Роботи зараз достатньо, тому що пішли городи, їм потрібна моя допомога. Їм дуже складно, тому приходимо, допомагаємо. Сходити до магазину скупитися, молоко приносимо. Якщо просять, то поїхати до ЦНАПу документи оформити, в аптеку", — розказала Надія.
Весна, літо і осінь — у цей період дуже тяжко, тому що багато роботи, особливо на городі. Взимку якось не так. А так на городі, у дворі по господарству, у хаті поприбирати, деяким води принести. Мені це якось припало до душі, і іншу роботу я шукати не хочу. Буду робити, поки є сили, поки є люди, яким потрібна допомога.
Працівник Центру надання соціальних послуг Володимир Овчаров каже, що ставиться до підопічних як до своєї матері.
Вони здебільшого одинокі. Моїй мамі 86 років. Теж хочу, якщо буде така справа, коли вона потребуватиме допомоги інших, щоб теж знайшлися люди чи організації, які б могли надати цю допомогу.
За словами директорки Центру надання соціальних послуг Карпенко, для людей виїзні послуги команди соціальних працівників безоплатні, і на сьогодні вони опікуються понад трьомастами жителями громади.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
