Юрій Чистіков з Берестина, що на Харківщині, 25 років працював рятувальником, бо любив допомагати людям, й загинув через подвійний удар російських військ по вогнеборцях 23 жовтня у селі Зелений Гай на Куп’янщині.
Того дня, за даними ДСНС Харківщини, рятувальники виїхали на місце влучання російського дрона — й коли прибули на місце, росіяни вдарили вдруге.
Востаннє з батьком Діана Чистікова говорила напередодні його загибелі.
"Коли я дізналася, що він буде їздити до Великого Бурлука, він спочатку мені не хотів казати, бо він знав, що я дуже засмучуся. Я пам’ятаю, я на роботі сиділа, я бачу, що в їх напрямок летить. Я вже не за себе хвилювалася, я за нього більше", — згадує Діана Чистікова.
Остання розмова була з ним 22 жовтня, хвилин від двох до п’яти — все, тобто: «У тебе все добре? У мене все добре. Доцю, завтра ми з тобою поспілкуємося». Знаєте, для мене завтра це так і не настало.
Рятувальником Юрій Чистіков працював 25 років, був командиром відділення пожежної частини у Берестині, розповідає його дочка — у рідному місті його й поховали.
"Тато був завжди добрий. Добрий не тільки зі мною — зі всіма. Він допомагав, навчав. У нього робота була дуже важка. Він завжди приходив розповідав, як вони їздили на лісові пожежі, звичайні. Він розповідав: «Ми в броніках бігаємо. Все, каски дали». Він каже: «Який він важкий». «Тату, — кажу, — це твоя безпека»", — переповідає донька.
Якщо мені страшно було вночі, чи дуже сильні обстріли, я завжди йому телефонувала.
Діана каже, часто приходить на могилу до батька, а в лікарні провідувала його колегу, Євгенія Коваленка, який під час того удару дістав тяжке поранення.
"Був виклик, трактор горів у Зеленому Гаю. Ми приїхали — горить комбайн, виявляється, низькорамний. Немає ніякого тягача поряд. Ніхто тоді не знав, що скид був на нього. Тут тільки передали по рації, що «повітря» — щось у повітрі літає невизначене. І тільки водій машину заглушив, ми ж тільки в укриття, а укриття, виходить, біля машини. І ми пробігали, і ось нас… Таке, як полювали, скоріше за все, за нами", — говорить Євгеній Коваленко.
Через російський удар Євгеній втратив ногу й дістав осколкові поранення. Нині проходить у Харкові реабілітацію.
"Перші вихідні тільки, як відпустили, їздив до Чистікова на могилку, бо не потрапив же ніяк. На його могилі сказав, що: «Буду тепер шкандибати за двох». Скільки служив, стільки й знав. Ми з ними постійно. Добра, порядна, весела людина. Всім не вистачає «завірюхи» його. Він постійно підіймав настрій", — розповідає Євгеній.
Дочка Юрія Чистікова, Діана говорить, працюватиме над тим, щоб на честь її батька встановили пам’ятну дошку на Алеї Слави у Берестині.
"Дуже бракує. Знаєте, ми з ним коли зустрічалися, у нас були обійми такі. Я навіть не можу пояснити, які вони були. Він дуже мене так обіймав міцно-міцно. І від нього таке було тепло, від тата. Бракує з ним поспілкуватися. Якусь пораду отримати. Бракує «Доць, я тебе люблю» почути. Почути його голос хочеться", — говорить Діана Чистікова.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
