Благодійний фонд "Голоси дітей" створює центри підтримки в населених пунктах Україні, зокрема і в Харкові, він працює з 2023 року. Окрім активностей та розваг для дорослих і дітей, у центрі надають психологічну та правову підтримку.
Які благодійний фонд "Голоси дітей" допомагає на Харківщині
За словами координаторки регіонального центру в Харкові Альони Чирик, благодійний фонд "Голоси дітей" працює в Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях, в містах Миколаїв, Чернігів, Кривий Ріг, Дніпро, Львів, Київ та Суми. Харківська філія діє з 2023 року.
"З вересня 2023 року в нашій області ми почали реалізовувати проєкт Relief to Protect за підтримки Plan International та за фінансуванням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини", — каже представниця фонду.
Альона Чирик вважає, що на Харківщині кожна дитина потребує психологічної допомоги, тому що отримує досвід війни у своєму житті, незалежно від того, чи пережила вона обстріл, чи ні.
"Кожна дитина є учасником жахливих подій і отримує цей досвід. Особливо в Харкові, де постійні обстріли вдень і вночі. До нас звертаються діти та їхні батьки. Батьки кажуть, що дитина має тривожність, тому що чула здалеку вибух", — зазначає координаторка центру.
За її словами, центр приймає дітей від п’яти до 18 років, а також батьків. Фахівці центру надають допомогу цілим сім’ям.
"Сім'ї можуть потрапити до кейс-менеджера та отримати комплексну допомогу протягом трьох місяців. У цій послузі також є психолог, логопед. Психолог надає до десяти індивідуальних психологічних консультацій. Також в центрі є групові заняття для дітей та батьків, є юридична допомога. Це не тільки консультаційні послуги. Наш юрист може скласти документи, заяви, допомогти отримати статус. Все це безплатно", — каже Альона Чирик.
Координаторка зазначає, що необов'язково працювати з кейс-менеджером, можна просто відкрити розклад і прийти тільки на ті заняття, які сподобались, за своєю віковою категорією. Групові заняття проходять кожного дня для різних вікових груп.
Діти в центрі займаються творчістю, соціалізуються та отримують психологічну допомогу, каже Чирик.
"Заняття складаються з різних частин. Наприклад, згідно з методичною програмою Enimal Power, яка затверджена фондом і Центром психологічної експертизи, діти слухають лекції про тварин, відповідають на цікаві питання, ставлять питання, роблять поробку", — розповідає представниця фонду.
Альона Чирик зазначає, що групові заняття в центрі розпочинаються після першої години дня, тому що так більш зручно при змішаній формі навчання.
"Це зручно і батькам, якщо маленькі діти, то їх потрібно приводити. Якщо діти старші, вони можуть самостійно приїжджати до нас", — каже Альона Чирик.
За її словами, нині благодійний фонд працює не тільки в Харкові, а також їздить в Коломацьку та Височанську громади, в селище Покотилівку.
"Ми кожні три місяці приїжджаємо в нову громаду, є наразі повторні запити від громад, де ми вже були під час реалізації даного проєкту. В Харківську локацію приїздять підлітки з наближених громад: переважно з Південної та Височанської", — говорить Альона Чирик.
Результати роботи центру
Альона Чирик зазначає, що за травень психологи центру надали понад 170 індивідуальних консультацій. Також на локації в Харкові проходить від трьох групових занять в день, на яких присутні від п'яти до 10 учасників. Заняття в центрі згуртовують та соціалізують дітей, каже координаторка.
"Діти об'єднуються, починають спілкуватися поза межами нашої локації, разом проводять час. Був у нас подібний приклад на локації у Високому — маленькому селищі, де дітям немає куди особливо піти. Діти на кіноклубах в центрі не тільки дивилися кіно чи мультфільми, вони обговорювали свої почуття, емоції, говорили про те, що вони винесли з цього фільму", — каже представниця фонду.
"Часто приходять діти, які замкнені, кажуть: "Ні, я не піду на заняття. Я не хочу". А потім через деякий час дитина йде усміхнена, вона вже сама хоче йти на заняття або на консультацію до психолога. Вона навіть має інший вигляд. І потім ці діти продовжують ходити, навіть якщо завершились індивідуальні консультації або групова робота, вони продовжують ходити на психосоціальні заходи", — каже координаторка.
Що кажуть діти та батьки про заняття в центрі
Людмила Владико родом з Луганської області, вийшла заміж і переїхала до Харкова, де і живе вже майже 15 років. Її доньки закінчили третій і восьмий класи.
"Ми до фонду звернулися ще у 2023 році. У нас була ситуація і психологічна, і юридична, ми потребували допомоги. Дуже раді та вдячні усім працівникам, дівчатам, всім хто тут працює, вони нам дуже допомогли, вирішили нашу скрутну ситуацію на той момент", — згадує жінка.
Людмила каже, що довелося через деякий час знову звернутися до благодійного фонду "Голоси дітей".
"У зв'язку з війною змінилися психологічні проблеми, якісь нові виникли, тому ми звернулися і за психологічною допомогою, тому що, на жаль, школа — онлайн. У мене творчі діти, тому їм дуже подобається малювати, спілкуватися, гратися з дітьми. Діти особливо радісні, коли на деякий час відволікаються від нашого сумного сьогодення. Мені подобається, що вони більш живі звідси виходять", — розповіла Людмила.
За її словами, доньки відвідують центр один-два рази на тиждень, частіше не виходить через заняття в школі. Зараз звернулися за допомогою до логопеда.
"У мене дитина погано виговорює деякі літери, у центрі з'явився логопед і з'явилася така безплатна можливість. Дитина займається, їй дуже подобається і є певні результати", — каже Людмила.
Донька Людмили Ірина каже, що їй найбільше подобається заняття, де вони малюють кавою.
"Я ніколи ще не малювала кавою. У нас проходять заняття по цьому малюванню. Кава така, яку п’єш. Там є прозора, трішки розбавлена, а є ще дві, схожі за кольором, але як темний сироп. Я вмочую пензлика в каву і малюю", — розповіла Ірина.
Про те, з якими проблемами зараз стикаються підлітки, та що варто робити батькам
Психологиня Марина Дудник, яка працює у фонді майже два роки, зазначає, що підлітки з 14 років можуть звертатися до них без батьків.
"Зазвичай батьки звертаються, розповідають, з якими питаннями або проблемами вони стикаються. Зазвичай, стикаємося з тривожністю через війну, тривожні розлади, страхи", — каже Дудник.
За словами психологині, багато звернень фіксують через порушення комунікативних навичок.
"Це дуже актуально через те, що діти навчаються онлайн і втрачають здатність спілкуватися між собою. У них немає практики спілкування, бо вони не можуть спілкуватися з однолітками наживо, з дорослими. Так, вони спілкуються через Telegram-канали, через різні месенджери. Але саме живого спілкування дуже не вистачає", — каже Марина Дудник.
Вона каже, що фонд пропонує в середньому 10 консультацій, у складніших ситуаціях — 12-15. А потім психологи направляють до інших фахівців.
"В основному, у нас працюють кризові психологи. Наша робота направлена на те, щоб стабілізувати дитину або дорослого, надати їм інструмент, за допомогою якого вони зможуть стабілізуватися, а потім уже ми їх передаємо далі", — каже психологиня.
Марина Дудник зазначає, що зараз часто підлітки звертаються з такими проблемами, як самопошкодження і суїцидальні думки.
"Це більш тенденція, ніж поодинокі випадки. Це пов'язане з таким тривалим часом війни, бо діти, особливо підлітки, дуже вразливі. Для мене це була маленька перемога, коли я працювала з дівчинкою-підлітком, у неї були суїцидальні думки, самопошкодження. І коли ми побороли це, вона прийшла до мене і каже: "Знаєте, я зрозуміла, що я хочу жити, у мене з'явилися плати на майбутнє, і я розумію, чого хочу від життя", — каже працівниця центру.
За її словами, найбільш вразливий вік для подібних проблем — 13-16 років. З підлітками, які мають суїцидальні думки, працює не тільки психолог, а також треба залучати психіатра та психотерапевта. Батькам варто бути уважними, щоб вчасно помітити проблему, каже Марина Дудник.
"Треба спілкуватися з дітьми. Треба завжди спілкуватися, питати про їхні емоції, про їхній емоційний стан, що вони відчувають. Якщо вони бачать, що з дитиною щось відбувається, підходьте, питайте: "Я бачу, ти засмучений чи роздратований. Це нормально. Нормально відчувати ці всі емоції. Головне — їх правильно проявляти". І батьки повинні це помічати. І питати у дітей: "Що саме трапилося? Яка ситуація викликала твій стан? Може тобі допомогти?" Якщо дитина відмовляється, може треба час, щоб подумати. Батьки мають сказати: "Ми поряд. Ми завжди готові тебе вислухати, підтримати й допомогти тобі. Знай, що ми поряд з тобою. Це головне", — каже психологиня.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
