Тридцять років поспіль колядує в горах прикарпатець Михайло Ванджурак. Він – "береза" (керівник -ред.) колядницької партії присілку Підмагора селища Верховина, пише Суспільне Карпати.
"Хочу, аби ніхто не подумав, що колядницька партія – це щось політичне, - жартує Михайло Ванджурак. – Так здавна у нас називають колядників. У цій партії є два керівники – "береза" і "вибірця. Я відповідаю за те, у якого господаря, які коляди колядувати. А "вибірця" відповідальний за дисципліну та збір колядників".
У колядницькій партії, говорить "береза", має бути не менш ніж десять учасників. Жінок туди не беруть. Бо колядувати у горах – не легка справа. Щодня доводиться долати чималі відстані, витримувати складні погодні умови, а інколи й ночувати у тих господарів, де колядують, бо пізня година і додому вже не повернеш. Охочі увійти до колядницької партії, за словами Михайла Ванджурака, мають бути готові до жорсткого відбору.
"У колядники не береться кого-небудь. Здавна було так: хто хоче йти в колядники, звертається до "вибірці" чи до "берези". Це має бути парубок чи жонатий, який поважний у присілку або в селі, - розповідає гуцул. – Він не має бути вульгарний, має файно себе поводити. Не має мати зайнятості коло горілки. Такий має бути, аби мав авторитет".
У колядницькій партії присілку Підмагора, якою опікується Михайло Ванджурак, - переважно молодь. Лише він і ще один чоловік – старші. Коли вирушають колядувати, всі одягаються у гуцульські строї - вишиті сорочки, сардаки, кожухи, рогаті шапки. У дорогу беруть скрипку і трембіти. Перед колядуванням ретельно повторюють колядницький репертуар, який упорядковувався роками.
"Я народився у селі Віпче. А там довго березував мій покійний старший брат Василь. Багато коляд я перебрав у нього, - розкриває репертуарні секрети Михайло Ванджурак. – А є такі коляди, що я сам складав".
Читайте також: Гуцульська коляда стане надбанням ЮНЕСКО
Гуцульська коляда цими днями лунає в усіх куточках неозорої гірської місцевості Прикарпаття. Колядуватимуть гуцули ще й завтра, 19-го січня. Прославляючи Христа, бажаючи щастя, здоров’я, достатку усім навкруги, колядники мріють про те, щоб гуцульська коляда поповнила список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
"Навіть дуже це файно, навіть дуже це добре було б!" - говорить Михайло Ванджурак і додає, що усіляко цьому сприятиме. А щоб гуцульська коляда не зникла, чоловік передає естафету колядування своїм дітям і онукам. Всі вони вже колядують.
