На 129 років молодше та на 6 кілометрів дальше від Татарова знаходиться селище Ворохта. Воно також входить до складу Яремчанської міської ради, проте уже на початку децентралізації прагнуло бути центром громади або ж існувати самостійно. Проте юридично ОТГ із одного населеного пункту складатися не може.
У Ворохті мешкає близько 4, 5 тисячі жителів.
"Бюджет на кінець 2019 року склав у нас 14 135 000 гривень. Основні джерела надходження – земельний податок з фізичних та юридичних осіб, також є туристичний збір (близько 300 тисяч) та рентна плата з використання природних ресурсів", - розповів селищний голова Ворохти Микола Йосипчук.
Ворохта славиться своїми віадуками та найкоротшою відстанню під’їзду до підніжжя Говерли. На території є 150 садиб зеленого туризму, два санаторії та три спортивні бази. На базі "Авангард" розміщено 90-метровий трамплін, який є найвищим в Україні із стрибків на лижах. Цьогоріч тут чекають на встановлення штучного покриття. Також на базі другий рік працює обласна дитячно-юнацька спортивна школа.
Інструктор-методист об’єднаної Івано-Франківської ДЮСШ Григорій Тисячний каже, що у школі займається 250 дітей.
Спортивна база "Україна" намагається відновити канатно-крісельну дорогу, яку закрили ще у 2008 році. Для цього закупили обладнання із Австрії.
За словами голови селища Миколи Йосипчука, об’єднання з Яремчем суперечить положенню про децентралізацію, оскільки відстань між населеними пунктами - більше 30 км, а має бути 20. Зараз Ворохта чекає на рішення Кабміну, адже робоча група при ОДА не включила у перспективний план області їхню громаду, хоча надала позитивні висновки щодо її спроможності.
Голова селища розповідає що 7,5 мільйонів гривень, а це 60% податку на доходи від фізичних осіб, поступає у Яремче. 2,5 мільйони місто мало б повертати у вигляді дотації на співфінансування клубних установ та дошкільних закладів. Ворохта має всю інфраструктуру, а в перспективі - і грошовий ресурс. Разом із селом Татарів бюджет склав би до 40 мільйонів гривень.
"Я б хотів, щоб моє село розпоряджалося своїми фінансами, і їх не забирали звідси, а Ворохта в той же час занепадала", - ділиться житель Ворохти Михайло Гундяк.
Юрій Іваненко - з Чернігова. Сьогодні у селищі - проїздом разом із друзями. Каже, що був тут більше десятка разів: "Інфраструктура могла би бути краща. Дороги, на жаль, між пунктами знаходяться не дуже в належному стані, але в цілому відпочинок, екологія подобається. Полюбляємо рафтинг, ходимо з рюкзаками в гори. Піднімаємося на різні вершинини: Говерлу, Піп Іван.
Майбутнє Ворохтянської та Яремчанської громад поки що не вирішене. Воно залежить від того, в якій конфігурації їх впишуть у перспективний план об’єднаних територіальних громад.
До слова, кореспонденти Суспільного Карпати також підготували сюжет про Татарів, з яким хоче об’єднатися Ворохта.
Авторка: Ірина Андріїв
