65 років створює кептарі. Історія майстрині з Івано-Франківщини Олени Марусяк

65 років створює кептарі. Історія майстрині з Івано-Франківщини Олени Марусяк

Ексклюзивно
Культура, кептарі, мистецтво, Івано-Франківщина
Майстриня Олена Марусяк із Верховинського району створює кептарі. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

Олена Марусяк із села Замагора Верховинського району, що на Івано-Франківщині, 65 років створює кептарі. Жінка займається ремеслом з дитинства. Шиє майже щодня, а подекуди — й вночі. Без кептарів, пояснює майстриня, на Гуцульщині не обходиться жодне весілля чи велике свято.

Свою історію Олена Марусяк розповіла Суспільному.

"Коли я вишиваю, бачу гори, смереки, сніг"

Перший кептар Олена Марусяк пошила у четвертому класі. Тоді й отримала свій перший заробіток, який гірським жителям дається дуже складно, каже жінка. Майстриня створює кептарі для жінок, чоловіків та дітей. До кожного має свій підхід та бачення.

"Моя бабуся шила і тато, але я не вчилася в них. Я сама собі самоук. Відтягнула з бабиного кептаря передок і на ляльку зробила кожух. Заношу в хату і бабі показую, що я це зробила. Дістала тоді від баби, бита була. Довелося шити кожух, а передка немає", — пригадує жінка.

Гуцульський кептар
Олена Марусяк створює кептарі для жінок, чоловіків та дітей. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

Елементи гуцульського кептаря
Елементи гуцульського кептаря. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

На пошиття кептаря Олені Марусяк потрібно два місяці. Часто, каже майстриня, доводиться працювати вночі.

"Коли я вишиваю, бачу гори, смереки, сніг — це все видно. Кептарі — наша Гуцульщина, лише в нас їх виробляють", — розповідає майстриня.

Майстриня Олена Марусяк створює кептарі
Майстриня Олена Марусяк створює кептар. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

Процес створення гуцульського кептаря
Процес створення елементів кептаря. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

"Без кептаря на Гуцульщині не вийдеш заміж"

На Гуцульщині кептарі — не просто частина гардероба, це — символ Карпатського краю. Без нього не обходяться ані Різдво, ані Великдень. У кептарях хрестять дітей, а молодята йдуть до шлюбу.

"Без кептаря на Гуцульщині не вийдеш заміж, без цього не годно. Весілля гуляють два дні. Перший день — у вельоні, а другий — вже по-гуцульськи молодий і молода одягаються. Колись то три дні тривало і в кептарі треба було весь час бути", — каже Олена Марусяк.

Дівчина у кептарі
Гуцульський кептар. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

Майстриня розповідає: виріб не потребує особливого догляду. Його завивають у біле полотно і два-три рази на рік провітрюють.

Гуцульський кептар
Кептар не потребує особливого догляду. Суспільне Івано-Франківськ/Ілона Шевченко

"Кептарям — сотні років. Може таке бути, що бабка померла, а кептар ще є. Ніщо йому не шкодить", — говорить Олена Марусяк.

Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube

На початок