24 лютого 2022 року дніпрян розбудили звуки вибухів. Російська Федерація почала повномасштабне вторгнення в Україну. Яким запам'ятався той день місцевим жителям та переселенцям, які зараз живуть у Дніпрі — дізналися кореспонденти Суспільного.
Перший день ми плакали й проводжали дітей, вони сюди їхали з Луганської області, Лисичанська. Ото проплакали цілий день і все. Було дуже лячно.
Валентинамісцева жителька
Я з Донецької області, то були й вибухи й страх. Були зібрані речі. Страх був, ясна річ, коли поряд розриваються снаряди
Ольгамісцева жителька
Я жителька Бахмута, то нас там застала війна. Обстріляли військову частину, ми поряд із нею жили. Отак ми й зрозуміли, що це таке — війна.
Катеринамісцева жителька
Прокинулися ми, було страшно. Зараз уже трошки звикли. Залишався тут, і нікуди я не збирався виїжджати. Потім почав гуманітаркою займатися, для поранених
Павломісцевий житель
Як вам сказати, перші дні були в паніці. Зібрали всю сім’ю, з Києва приїхала донька з трьома дітьми й перші дні ми проводили в укритті. Страху такого ніби не було, було просто нерозуміння, як таке могло трапитись.
Валентинамісцева жителька
Вибухи о 4:30 і все. Я нічого не могла нормально сприймати ні в перший день, ні місяць після, ніяк не могла усвідомити.
Людмиламісцева жителька
Було тривожно, але їхати я нікуди не збирався. Я був впевнений що до Дніпра вони не дійдуть. Донька у мене зі своєю сім’єю була у Києві. Атака основна тоді була на Київ, того було страшно.
Віктормісцевий житель
Стан непорозуміння, жаху. Ми були у Києві. О п'ятій годині подзвонив знайомий, сказав що почалась війна. Ми почали міркувати, що і як нам робити, і це призвело до того що ми приїхали до батьків у Кривий Ріг.
Костянтинмісцевий житель
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
