Рятувальник Олексій Зуй працював на ліквідації майже всіх російських обстрілів у Дніпрі. Чоловік начальник 19 пожежної частини. Каже: найскладніше ліквідовувати наслідки атак по житлових будинках. Дуже важко, коли розуміє, що під завалами ще є люди і час на порятунок обмежений.
Про найскладніші моменти та що надає наснаги працювати далі — читайте у матеріалі Суспільного.
Олексій Зуй розповідає, робота рятувальника надзвичайно складно, тому навантаження витримують не всі.
"Якщо хтось каже, що пожежники нічого не бояться — не правда, пожежники теж люди, в них є страх. Дуже багато молодих хлопців, які приходять, не всі витримують це навантаження, не лише фізичне, але й психологічне. Але з досвідом це приходить", — каже чоловік.
Рятувальник каже, він виїздив на ліквідацію наслідків всіх обстрілів Дніпра.
"Близько 25-ти ліквідацій російських обстрілів з мого боку було здійснено. Найскладніше завжди ліквідовувати наслідки обстрілів по житлових будинках. Дуже важко, коли ти розумієш, що ще є люди під завалами. І, на жаль, ми фізично не завжди можемо використовувати спеціальну техніку для таких робіт, доводиться робити це своїми руками. Вручну це займає певний проміжок часу", — розповідає надзвичайник.
Каже, найтяжче — не встигнути допомогти людині.
"Давить на тебе те, що можеш фізично не встигнути допомогти людині, коли час йде на хвилини лічені. Хоч ти там тиждень рив, але чуєш якийсь крик людини або хрип — це надає дуже велику кількість сил. Як друге дихання відкривається. Вся та втома, яка є, вона залишається на другому плані і ти з новими силами починаєш боротися за життя людське", — зазначив Олексій.
Олексій розповідає, першим оперативним виїздом була масштабна аварія.
"Мабуть, ще 2018-й рік, в мене був один з перших моїх оперативних виїздів — це була страшна ДТП. Там три легкові автівки зіштовхнулися і на місці загинули троє людей. Серед них були діти. Дівчинка була 2010-го року народження, їй було 7-8 років, вона загинула на місці. І от під час ліквідації не переварюєш це в собі, але після ліквідації цієї надзвичайної ситуації, я задумався. Два чи три тижні ходив сам не свій. Думав, що не зможу цього потягнути", — згадує чоловік.
На думку Олексія, рятувальник має бути психічно витривалим, адже під час роботи буде бачити біль, сльози та крики. Зараз Олексій хоче поїхати в Криворізькій та Нікопольський райони, аби допомагати після обстрілів і там.
"Зараз в умовах війни дуже багато обстрілів. Цей підрозділ, в якому я зараз працюю, вже 40 виїздів на ліквідацію наслідків ворожих обстрілів. Для Дніпра — це багато. У мене дуже специфічна посада, я начальник підрозділу, мене не всюди відпускають. Але бажання є велике поїхати в Криворізький район, Нікопольський, Межівський, всюди, де відбуваються обстріли. Я б краще їздив та ліквідовував ці наслідки", — каже він.
Чоловік каже, мріє, аби скоріше закінчилась війна.
"У нас багато нової техніки і, щоб ми могли запрошувати малечу з дитячих садочків та шкіл, аби проводити для них екскурсії в безпечний час", — зазначає Олексій Зуй.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
