Олексій Коляса з Дніпропетровщини з 2015 три роки воював у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти. Брав участь у військових навчаннях НАТО "Сі Бриз". Повернувся на службу 25 лютого 2022, закінчив зміну в шахті і пішов добровольцем на фронт. Був розвідником 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.
Що пам'ятають про полеглого воїна його побратими та рідні — у матеріалі Суспільного.
"Пройшов всі гарячі точки"
Військовий Іван Лоза на позивний "Фізрук" був побратимом загиблого. Чоловік розповів: у Маріуполі Олексій отримав своє перше поранення.
"У 2015 році захищав Маріуполь. Там він отримав перше поранення своє. Він був лівшею і на лівій руці йому відірвало два пальці. Хлопці нажаль загинули, які з ним були. Його прооперували і він повернувся в стрій. І до 2018 року він служив", — розповів військовий.
Повернувся на службу Олексій 25 лютого 2022 року. Як розповіла його мати Ірина Коляса, на фронт чоловік пішов добровольцем.
"Я знала, шо він піде. Він військовослужбовець, у якого є досвід і він пішов. І він потрапив у 60-ту бригаду. Пройшов Запорізький, Херсонський і Бахмутський напрямки. Всі гарячі точки", — розказала жінка.
"Він був справжнім воїном"
За словами матері, під час боїв за Потьомкине на Херсонщині, Олексій отримав важке поранення. Доки йому надавали першу допомогу, чоловік відстрілювався, аби захистити побратимів.
"Відходячи, виконавши завдання, натрапили на ще одну групу ворога і там стався бій. Йому надають першу допомогу, а він відстрілюється, шоб не поранили інших. Рятуючи побратима “Кіпіша”, Льошу зачепило. Дуже важке поранення міліметр було від сонної артерії", — сказала Ірина Коляса.
Після цього поранення, розповіла жінка, Олексія мали списати зі служби, але той відмовився.
"Після цього поранення не можна було носить ні бронежилет, ні важкого підіймати. Він лікувався, але відмовився сам від списання. “Як це хлопці без мене”. Його тримати не можна було. І я завжди поважала його вибір. Він був справжнім воїном", — розказала Ірина.
"Пам’ять — це не пам’ятник на кладовищі, вона має бути в серці"
Загинув Олексій 1 січня 2023 року поблизу Бахмута. Армія РФ вдарила протитанковими керованими ракетами, коли Олексій намагався вивезти з поля бою пораненого побратима.
"Одного разу була вся родина і так далеко хтось запалив вогник такий невеличкий. І бачимо Льоша наш помінявся в обличчі і почав плакати. Він взагалі ніколи не плакав. “Льоша, шо трапилось?”. “Вогонь”. Мабуть, щось таке трапилося на війні. Від вогню він і загинув — по його групі спрацював ворожий ПТУР тричі і згоріло все", — розповіла мати загиблого.
Крім матері в Олексія залишилися дружина та двоє дітей — Матвій та Мирослава. за словами Ірини, родина для військового була всім.
"Це батько з великої букви був. Він обожнював своїх дітей, обожнював жінку. Родина — це все для нього було", — сказала жінка.
Як розповіла Ірина, вона і досі не може змиритися із втратою сина. Жінка займається волонтерською діяльністю і іноді впізнає сина в інших військових.
"Мій розум й досі не прийняв це, здається він десь тут поруч. Я дуже хочу, шоб наших хлопців загинувших, пам’ятали всі. Пам’ять — це не пам’ятник на кладовищі. Пам’ять має бути в серці, в голові", — сказала Ірина.
Авторка — Сніжана Салівон
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
