Перейти до основного змісту
"Всім писали – серцева недостатність". Історії трьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Дніпра

"Всім писали – серцева недостатність". Історії трьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Дніпра

26 квітня 1986 року на Чорнобильський атомній електростанції вибухнув четвертий енергоблок. Ця аварія стала наймасштабнішою техногенною катастрофою України.

Що згадують про трагедію ліквідатори та як це вплинуло на їхнє здоров'я – у матеріалі Суспільного.

"Всім писали – серцева недостатність". Історії трьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Дніпра
Квіти до меморіалу ліквідаторів аварії на ЧАЕС, Дніпро, 26 квітня 2024 року. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Один з ліквідаторів — Анатолій Гавриш. За рік після вибуху чоловік працював прямо на даху зруйнованого енергоблоку. Каже, тоді прибирав заражені радіацією уламки.

"Радіація, її ж не видно. Практично всі там були, ніхто нічого не знав – що це і як. Це вже потім, коли воно стало боком виходити, тоді стали розуміти. А там всім писали – серцева недостатність", — розповів він.

"Всім писали – серцева недостатність". Історії трьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Дніпра
Ліквідатор аварії на ЧАЕС Анатолій Гавриш. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Від впливу радіації у чоловіка майже не рухається ліва рука, виникли й захворювання внутрішніх органів та суглобів. Анатолій говорить: тоді в його команді загинули двоє людей.

Дніпрянин Олег Гаркуша працював у Прип’яті за три роки після аварії. Тоді із зони відчуження він з командою евакуйовував місцевих жителів. Для тих, хто відмовлявся полишати домівки, привозив їжу.

"Перші мої відчуття, коли я туди прибув у села, так це жахіття. Як наче під час війни показували хатки старі, бур’яном поросли. Багато собак диких бігало там. Лікарі казали, що все нормально. А як сюди приїхали, лікарі в нас щитовидні залози перевірили, кажуть: "Ви ще живі?", — каже ліквідатор.

"Всім писали – серцева недостатність". Історії трьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Дніпра
Олег Гаркуша за три роки після аварії працював у Прип`яті. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Після трьох місяців роботи поруч з ЧАЕС у нього стрімко погіршився стан здоров’я: почали випадати зуби та відмовляти ноги. Він зазначив: тоді на станції щочетверга з пошкодженої фільтраційної труби викидали хімікати. Від них, каже Олег, у людей навколо підвищувався тиск.

"Там же ж вся таблиця Менделєєва, воно накопичувалося і розривалося. Ноги підкошуються, кров з носу в мене текла. Два одесити були, так ті собі вени різали, аби кров випустити", — розповів дніпрянин.

За два тижні після аварії до Чорнобиля відправили й Віктора Рябікіна. Тоді йому було 20 років. Згадує: два місяці працював в центрі міста, забезпечував воєнний зв’язок з керівництвом.

"Всім писали – серцева недостатність". Історії трьох ліквідаторів аварії на ЧАЕС з Дніпра
Віктор Рябікін забезпечував у Чорнобилі зв`язок з керівництвом. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Давали нам накопичувачі у вигляді ручки, там було позначка в "10 рентген". За 6 днів вона у мене стала на 10. Я з Чорнобиля коли приїхав, мив голову, то в мене волосся залишалося на милі", — сказав він.

Уперше матеріал було опубліковано у квітні 2024 року.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок