Парамедик Олексій працює в добровольчому батальйоні "Госпітальєри" разом з батьком Станіславом. Він каже, майже 6 років був в Києві фельдшером на "швидкій", а в травні 2023 приєднався до батальйону. Його батько, Станіслав, каже, не мав медичної освіти, але вирішив разом з сином стати парамедиком. Разом вони працювали на Запорізькому та Херсонському напрямках, а нині — допомагають медикам 128 бригади Тро в Донецькій області.
Суспільному вони розповіли про найскладніше в роботі та про те, як приєдналися до "Госпітальєрів".
Парамедик Олексій на позивний "Деймос" каже, почав допомагати з першого дня повномасштабного вторгнення. Каже, до нього приєднався і батько.
"Я повернувся з Запорізького напрямку і ми сиділи: "А поїхали? А поїхали". Ну є час, є бажання, є можливість тому чого би і ні. Тим паче найкращий член екіпажу — це той, якого ти знаєш повністю"От" і "до", ти знаєш на що він спроможний, ти знаєш, що він може зробити і ви взаємозамінні, так сказати", – каже Олексій.
Батько парамедика Станіслав каже, що попри легкість у взаємодії з сином, відчуває велику відповідлальність.
"Ви знаєте, з одного з одного боку легше, а з другого — трошки складніше. Тому, що мабуть більше відповідальності у мене як у батька. Ну це зрозуміло", – каже чоловік.
Олексій розповідає, до "Госпітальєрів" приєднався у травні 2023 року.
"Я був на Донецькому напрямку на австрійці, потім на Запорізькому напрямку, близько п’яти місяців, і повернувшись до Києва, мабуть місяць або півтора і вже поїхали сюди на два тижні", – каже він.
Батько Олексія Станіслав говорить, що його задача безпечно вивезти парамедиків та поранених з небезпечних ділянок фронту.
"Я впевнений на 100% що той екіпаж, який зараз є — вони врятують будь-кого, в будь-яких умовах, в будь-якій ситуації. Ну, а моя задача вже їх безпечно вивести чи якщо потрібна моя допомога — то я теж долучаюсь до їх праці. У нас всі парамедики і ми екіпаж, який взаємозамінний. Якщо раптом щось з кимось стається — ми можемо один одного замінювати", – каже Станіслав.
Парамедик Олексій розповідає, перший виклик на реанімаційній бригаді був тяжкий. У пораненого була ампутація двох ніг.
"Це була дуже важка людина в цілому по загальному стану і такі речі дуже важко забути", – каже він.
Розповідає, під час екстрених ситуацій, допомоги пораненим дієш дуже швидко.
"Емоції вимикаються, але в цілому, мабуть, досвід на швидкій мені дав те, що я можу спокійно робити щось автоматом. Тобто будь-які базові заходи реанімації, зупинки кровотечі чи основні ланки самодопомоги, так даються дуже просто, тому що все-таки досвід "швидкою", він є досвід "швидкою". "Швидка" тебе робить мультифункціональним, тобто ти не є там а травматологом, чи акушером-гінекологом чи ендокринологом — ти мультидоктор так сказати", – каже він.
Він каже, зараз не можна втомлюватися.
"Як тільки ми будемо вигорати — на цьому майже закінчується. А зараз коли сіють багато зради, на сьогоднішній день – це дуже важливе питання, і коли ти це все бачиш з двох сторін: тобто і зі сторони фронту, і з громадянської якоїсь позиції — то мабуть правда десь посередині і не можна зупинятися", – розповів парамедик.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
