Більше ніж сорок тисяч порцій сухого борщу волонтери з Маломиколаївки, що на Дніпропетровщині, вже передали на фронт. Три родини тут постійно готують, а продукти з власних городів зносить усе село, розповіла Суспільному староста Світлана Гарнадко.
Як живе маленьке село, де є гора з двома рекордами, як винайшли власний рецепт сухого борщу та як бережуть традиції національної кухні – читайте у нашому матеріалі.
У 2020 році село Маломиколаївка Синельниківського району на Дніпропетровщині перемогло у конкурсі “Неймовірні села України”. Тоді місцеві жителі стали виготовляти цукати з гарбуза та іншої городини й фруктів. Сподівалися на розширення крафтового виробництва і робочі місця для селян.
"Після перемоги у конкурсі "Неймовірні села України" 2020-го року ми про себе заявили на весь світ, що ми – гарбузова столиця. Перший рік багато замовлень було, подарункові набори люди замовляли, а після російського повномасштабного вторгнення ми трішки призупинили, адже зараз немає попиту. Якщо придбають нашу продукцію – будемо раді, бо так оплачуємо за електроенергію та й хотілося б оплачувати робочі місця", – розповіла староста Петрівського округу Миколаївської громади Світлана Гарнадко.
З початком повномасштабного вторгнення годують військових, каже волонтерка Оксана Ломова.
"Як почалася повномасштабна війна, то у нас була така депресія перші дні, а тоді Василівна дзвонить: "Все, зібралися, дівчата, треба щось робить! Нумо пробувати борщі". У нас зараз немає попиту і немає часу на цукати, ми їх виготовляємо для того, щоб оплатити світло, м'ясо, томатну пасту. Я маю надію на те, що наше село відродиться, що сюди надходитимуть кошти на ремонт дороги, на ремонт ФАПу, клубу, може нам нарешті проведуть автобус, щоб люди могли виїхати до району", – розказала волонтерка Оксана Ломова.
Готують для військових гороховий суп, квасоляні борщі, та м'ясні. За день можуть фасувати по сто пакетів, говорить Оксана Ломова.
"Гороховий суп, наші хлопці дуже полюбляють. Танкісти правда, не їдять, ми їм вермішелевий робимо. Коли дзвонить наша волонтерка і каже — хлопці виїхали чисто за вашим борщем — то хочеш не хочеш, знаходиш сили піднімаєшся, йдеш робити, бігом фасувати, бо вони вже чекають", – розповідає вона.
Інгредієнти до сухих страв приносять з усього села. Зокрема, це овочі, які виростили на власних городах, говорить староста Світлана Гарнадко.
"У нас зараз іде сезон, усі копають картоплю і всі залишки, хто вважає що йому багато дуже, вони приносять нам, щоб помогти. І бабуськи складають квасольку у бутилочки, щоб жучки не завелися і передають нам, кажуть – зварите борщику чи супчик зробите, насушите", – каже староста.
Волонтерка Оксана Ломова говорить: капуста в дефіциті, тому її як і деякі інші продукти закуповують.
"Капуста у нас завжди дефіцит, бо люди її мало вирощують, то закуповуємо, а ще – томатну пасту і м'ясо. Починали купувати свинину, але вона дуже здорожчала і ми перейшли на курятину. Відварюємо її, а потім перемелюємо, і потім сушимо. Воно повинно бути без жиру, бо він не сохне", – розповідає волонтерка.
Готують сухі супи та борщі вдома, розповідає волонтерка Катерина Пономарьова. Рецепт розробили самі, каже вона.
"І дома так варимо, і тут так робимо: по чуть-чуть кидаємо бурячку для закраски. Куштували, пробували, добавляли й прийшли до висновку, що такий борщ самий луччий. Потім беремо, кип'ятимо воду, засипаємо, чекаємо хвилин п'ять і все – борщ готовий!", – розповіла Катерина.
Готову продукцію передають бійцям, говорить староста, а ті присилають подяки жителям села.
"Ми підписуємо ящик з позивним, передаємо бійцям і тоді хлопці присилають подяки, що Кабан отримав чи Блинець получив", – сказала Світлана Гарнадко.
Жителі села мріють про розвинення туризму у населеному пункті, адже таким чином вдасться зібрати кошти на ремонт місцевого клубу, розказує староста.
"У голови громади взагалі є мрія тут зробити міні Хортицю. Взимку тут катання на клейонках, на санках ні, як у Буковелі. Діти приїжджають. Повномасштабна війна завадила цим планам. А так тут і концерти до свят проводимо. Тут потрібні підприємці, інвестори й ми все робили для того, що звернули увагу, що у селі теж люди хочуть і робити, і жити, і заробляти, і працювати", – сказала Світлана Гарнадко.
Зокрема, гроші потрібні на реконструкцію сільського клубу, якому за словами старости, близько 90 років.
"Наш сільський клуб, дуже давня споруда. За деякими мірками, йому 90 років, хто більше каже. Ремонту в ньому, мабуть, з часів колгоспу ще не проводилося. Він в аварійному стані й всі спільні зусилля мешканців села спрямовані на те, щоб звернули увагу на наш клуб", – каже Світлана Гарнадко.
Для цього проводили у селі фестивалі, обладнали туристичні локації. Працюють над відродженням населеного пункту всі разом.
"Ми й фестивалі проводили, і турніри, і локації туристичні обладнали для того, щоб звернули увагу на маленькі села, що люди в селах теж хочуть жити. Ми самі своє село і відроджуємо. Були чагарники, смітники, а ми разом всім селом їх прибрали, повикорчовували, повивозили. Нас підтримали в громаді, надали важку техніку", – каже староста.
Також створили у селі парк та проводять спортивні змагання на місцевому майданчику.
"Посадили парк і щороку досаджуємо його деревцями. На майданчику волейбольні змагання проводимо. Люди хочуть жити тут і для нас клуб – це дуже важливо. Після ремонту це вже буде не клуб, а народний дім", – говорить посадовиця.
Крім того, у Маломиколаївці є своє унікальне місце – Герцова гора, яка має два національні рекорди.
"У нас є своя гора – Герцова гора (Герцеве – історична назва села Маломиколаївка – ред.) із двома рекордами: найбільший металічний герб і найбільша металічна підкова в Україні", – сказала староста.
Натуральну їжу швидкого приготування також продають через соцмережі.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
