76-річну Любов волонтери евакуювали з Краматорська до центру соцадаптації у Дніпрі 28 квітня. Жінка розповіла: її квартира зазнала пошкоджень, коли російські снаряди влучили у сусідній будинок.
Як жінка заспокоює себе грою на телефоні та що розказала про безпекову ситуацію у рідному місті — дізналися кореспонденти Суспільного.
"Біль, сльози. Надія була. Така була надія, думала, що не будуть чіпати наше місто. Кожен день, тільки просинаюся — починаю читати, дивитись. І там зруйнували, і там зруйнували", — каже Любов.
За словами жінки, вона наважилась виїхати, коли війська РФ поцілили по сусідньому будинку.
"Будинок зруйнували з одного боку. Прилетів ФАБФугасна авіаційна бомба. Вся дев’ятиповерхівка, повністю, всі вікна, всі балкони, все зруйнували. Через секунду прилітає на інший бік. І через будинок від мене дійшла вибухова хвиля. І в мене вилетіло скло", — пригадала переселенка.
Любов додала: ситуація з обстрілами у Краматорську погіршилася від січня 26-го року. Відтоді армія РФ безупинно бʼє по місту.
"Коли з'явилися ці дрони, життя наше спокійне закінчилося. А їм без різниці. Пускають по людях. Розумієте? От по людях. От їде машина, "евакуація" написано. І дрон раз — і на неї впав. Чи можна це простити? Які ж ми брати і сестри? Які? Я не вірю", — зазначила жінка.
Любов розповіла, що її єдиний син — військовослужбовець. Додала: найбільше чекає дзвінка від нього, адже поговорити вдається рідко.
Постійно немає зв'язку. Весь час недосяжний. Мені ось телефонував, я кажу, що я, мабуть, поїду додому. А він: "Мамо, ну тримайся трохи". Він же у мене один. Дуже сумую", — розказала переселенка.
Любов понад 40 років пропрацювала на заводі у рідному Краматорську. Майже весь час — економісткою.
"Дуже любила свою роботу. Завжди на роботу ходила, як на свято. Цілий день, як в божевільні. Але мені це подобалося. Я цим жила", — сказала вона.
Коли пішла на пенсію, почала грати в ігри на телефоні, а після початку повномасштабного вторгнення робить це частіше: пояснила жінка. Кросворди та ребуси її заспокоюють.
"Різні ребуси розгадувати. Складати якісь слова, якісь квадратики, якісь ромбики. Заспокоює. Тут тобі серіал іде якийсь, а тут у мене гра. І все. І мені нічого не треба", — зазначила вона.
Найближчими днями Любов поїде до Київської області, там волонтери знайшли для неї нову домівку.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
