4 лютого — Всесвітній день боротьби з раком. У цей день медики нагадують про важливість профілактики, а також ранньої діагностики онкозахворювань. Жителька Дніпра Юлія Бабич розповідає, рак шлунка у неї діагностували у 2017 році.
За словами Юлії, проблеми зі шлунком мала до діагнозу, але коли їй повідомили про рак, це стало шоком.
"Я була ще в лікарні. Прийшли результати біопсії, у яких лікарі вже бачили діагноз — аденокарцинома", — каже жінка.
Одразу Юлія не повірила у діагноз, тому з чоловіком звернулись в лабораторію для додаткової перевірки, де захворювання підтвердили.
"Цей день був просто, знаєте, довжиною у все життя. Ми змусили лікаря ще раз перевірити, і він дійсно підтвердив. Згадую той момент: це була така темна, сіра кімната, оця холодна кушетка в лабораторії. Ми сидимо з чоловіком на цій кушетці, сидить лікар, який каже мені: "На жаль, маю підтвердити, що це дійсно рак", — згадує Юлія.
Тоді великою підтримкою для неї став чоловік.
"Усе було на плечах чоловіка, він тягнув все самостійно. Я не бачила діагнозу, я нещодавно, вже в останні пару років, дізналась, яка в мене була стадія — що це було між другою і третьою, — тому що все було на чоловікові: він сам по всім лікарям бігав, все дізнавався. Робота, домашні клопоти і найголовніше — двоє синів, тоді їм було 3 і 5 років", — каже вона.
Операція та хіміотерапія
Далі на Юлію чекала операція. В одній з клінік міста їй видалили частину шлунка. Після цього вона пройшла шість курсів хіміотерапії.
"Мені робили операцію троє хірургів. Я безмежно вдячна цим людям, бо це люди — це не просто лікарі, це люди з великим серцем. Вони з такою відповідальністю підходять до своєї роботи”, — розповіла Юлія Бабич.
Після лікування Юлія проходила обстеження кожні три місяці, згодом — рідше.
"Я дуже ціную свій досвід і те, до чого він призвів"
Жінка розповідає, важливим фактором в одужанні була робота з ментальним здоровʼям. А також підтримка близьких людей.
“Я розумію, що в моменти лікування, я не жила тою історією, не жаліла себе. Так, було погано, коли була хімія — було жахливо. Ти не можеш встати, тебе постійно нудить, крутиться голова. Але я завжди чекала на четвертий день, бо саме в цей день мені ставало легше: повертаються сили, я можу ковтати своє життя. Після 2017 року життя пішло по-іншому. Цей період змінив багато в мені. Попри те, що я пережила, я дуже ціную свій досвід і те, до чого він призвів", — розповіла вона.
Були випадки, коли друзі і знайомі Юлії отримували діагноз рак. В цей момент вони зверталися до неї за підтримкою.
"Людям важливо в цей момент почути, що вони не одні, що хтось також проживав цей досвід і що цей досвід був успішний. Це тримає", — розповіла вона.
Тепер, каже Юлія, за змоги нагадує всім про чекапиЦе організму та їхню надзвичайну важливість, адже боротися з хворобою на ранній стадії значно легше.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
