Понад 50 ікон на камбалі у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького представила художниця Оксана Оснач та історик Андрій Лопушинський. У 19 столітті такі святині чумаки дарували церкві. До наших днів в Україні не збереглося жодного оригінального екземпляра.
Які матеріали використовують для виготовлення таких ікон та як підготовлюють рибу — дізналися кореспонденти Суспільного.
Історик Андрій Лопушинський розповів: у 19 столітті подібні святині чумаки дарували церквам як вдячність за вдалу торгівлю. Він також зазначив, що до наших часів в Україні не збереглося жодного оригінального екземпляра. Тож, разом з художницею Оксаною Оснач вирішили їх відтворити.
"Ми не знаємо, хто їх писав. Можливо, навіть самі чумаки, які зимували на узбережжі Азовського моря. Навіть ті чумаки, які возили тільки рибу, вони не возили в центральну Україну камбалу. Її свіжу споживали біля моря, не сушили. Можливо, саме під час зимівлі вони вирішили провести експеримент над рибою, яку не возили, й висушити її. Джерелом для натхнення послужили ті паломницькі реліквії, які привозили з Єрусалима на головах великих риб", — розказав він.
Художниця Оксана Оснач розповіла: у 2019 реставрувала ікону на рибі, яка вже існує та зберігається за межами країни. Результат їй сподобався, тож почала створювати й власні. Під час роботи мисткиня здебільшого використовує олійні фарби.
"Відомо, що саме олійні фарби використовували чумаки. Було б гріх не використати акрил, щоб пришвидшити. Десь використовуємо лаки, акрилові перламутрові фарби, а також потальТонкий металевий лист або фольга, що використовується для імітації золота, срібла та інших кольорових металів у декоративних роботах . Ми знаємо, що чумаки використовували", — пояснила жінка.
За словами художниці, ескізи для робіт створює сама. Розпис ікон займає від кількох тижнів.
"Кожна риба по різному себе веде в процесі. Це як народження. Якщо дуже стисло, то тиждень такої кропіткої праці, а взагалі розтягується на місяць, а деякі на пів року" — зазначила Оксана Оснач.
Заготовляти рибу жінка не вміє, розповіла жінка, тож цим займається історик Андрій Лопушинський. Він зазначив: раніше купував камбалу на березі Азовського моря, а після початку повномасштабного вторгнення — шукає у магазинах.
"Вона повинна бути красивою, широкою і худою, щоб вона швидше висохла. Скільки часу займає ця риба? Бажано десь пів року, щоб висохла рибина, але, в принципі, і двох-трьох місяців достатньо. Вона потім може досохнути вже в процесі, коли вже буде на ній фарба", — сказав він.
Загалом на виставці представлені понад 50 ікон та картин на камбалі. Відвідувача заходу Ольга зазначила: експозиція зацікавила спробою відтворити старі традиції.
"Зацікавило саме те, що я розумію, що це швидше за все відродження старих традицій. Те, що ми, можливо, не акцентували, що саме це нам важливо знати — як це все відбувалося, як взагалі художники працювали. Адже це не буденність, це вже творчість", — розповіла містянка.
Зараз художниця та історик працюють над новою іконою. Писатиме її Оксана Осмач на голові сома. Що саме планує зобразити мисткиня поки тримає у таємниці.
Експонати пробудуть у Дніпропетровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького до 3 лютого.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
