Перейти до основного змісту
"Я знав, що чекає хлопців — не хочу для них такої долі". Командир роти психпідтримки 108 бригади ТрО про допомогу бійцям

"Я знав, що чекає хлопців — не хочу для них такої долі". Командир роти психпідтримки 108 бригади ТрО про допомогу бійцям

Військовослужбовець Богдан — заступник командира роти з психологічної підтримки персоналу 108-ї бригади ТрО, відряджений до групи контролю бойового стресу. Чоловік долучився до армії в 2023 році. Каже: з 15 років бачив наслідки війни на психіці бійців-афганців, тому вирішив допомогти військовим безпосередньо на фронті. У цивільному житті чоловік працював психологом у виправній колонії та волонтерив.

Як Богдан зараз допомагає бійцям бригади — читайте у матеріалі Суспільного.

Як долучився до війська

Богдан розповідає, в юності часто спілкувався з ветеранами війни в Афганістані. Він зазначив, що у 2014 році, на початку війни, зрозумів, що хоче йти до війська саме психологом.

"Я знав, що нас чекає. Я знав, що чекає хлопців. Я бачив, як людина прокидається, я стояв поруч — прокидається і кидається на мене, мені тоді було 16 років. А це був дорослий, 40-річний чоловік. Але його переклинило, він зупинився. Каже: "Так, знову я, мабуть, воював уві сні". Це не було страшно, навпаки — ти відчуваєш жаль, що так трапилось", — каже він.

Чоловік розповідає, до 2014 року працював психологом у виправній колонії.

"Там були люди теж, які не змогли знайти себе в житті. Вони не затяті злочинці, просто доля так склалася. І були афганці. І люди, які не знайшли своє місце — випивка, наркотики, поножовщина. Багато через оце потрапляли. І я зрозумів, що я не хочу, щоб хлопці, які захищають країну, щоб вони повернулися у мирний час і пішли по цьому шляху", — сказав він.

Богдан каже: коли на початку війни прийшов в один із батальйонів, там психолога не було.

"Було цікаво налагодити повністю психологічну службу. Була упередженість стосовно психологів. У нас, в принципі, немає такої культури — це вона тільки зараз з’являється, що у людей є особистий адвокат, є особистий лікар, і тепер з’являється і особистий психолог. Це вже престиж. Але це — зараз. А люди звикли до того, що психолог — це для людей, у яких проблеми з головою. Хоча насправді — навпаки. Психолог — це для людей, які не хочуть проблем з головою. Бо тоді вже йде психіатрія", — каже він.

Військовий зазначив, на війні немає класичної психології, де пацієнт приходить на прийом, а лікар робить психоаналіз. У війську допомога найчастіше — екстрена.

"Одна з базових потреб — це безпека. А яка безпека, якщо він вийшов після "нуля", три дні відпочив — і знову він туди? Тобто, що б я не починав робити, ми не закриємо, не закінчимо цей цикл. Наприклад, у людини пригнічений стан. Командир звертається: "Поспілкуйся, що з ним?". Приїжджаю, з’ясовую, в чому причина. І тут уже ми намагаємося разом знайти вихід. Психолог, згідно з етикою, не може давати порад і не може сказати: "Роби те, або роби те". Він може допомогти знайти вихід, щоб людина сама прийшла до цього і подумала, підходить їй це чи ні", — розповідає Богдан.

"Я знав, що чекає хлопців — не хочу для них такої долі". Командир роти психпідтримки 108 бригади ТрО про допомогу бійцям
Богдан на передовій. З особистого архіву Богдана

Також, зазначає військовий, на бійців на передовій впливають і новини з засобів масової інформації.

"Якщо подивитися по новинах, то у нас все або дуже погано, або дуже класно. Ну, клікбейтні заголовки, перегляди і все таке. І от бійці читають — так, і у них з’являються емоційні гойдалки. Вони обмежені стосовно інформації, бо вони не знають — вони тут. Є одне найбільше джерело — це месенджери, де можуть писати що завгодно. І людина не знає, що відбувається насправді", — зазначає він.

З ким працює на війні

Чоловік розповідає, він працює з новими бійцями або тими, які приходять по програмі повернення з СЗЧСамовільне залишення частини.

"Моя задача — їх вчасно протестувати, бо ми повинні знати, хто до нас йде. Є люди, які мають психічні розлади — і вони йдуть в армію. Є люди, які мають девіантну поведінку. І це не дуже добре, тому що це загроза для побратимів. Це агресивність, це загроза того, що людина може застрелити когось із побратимів. Може бути бійка, сварка. Такій людині не можна довіряти", — каже чоловік.

Також, каже, є люди, які мають тісні зв’язки з РФ. І задача роти психологічної підтримки — це з'ясувати та передати інформацію.

"Найбільша вдячність психологу — якщо людина буде щасливою"

Чоловік каже: його мета — створити спілки та об’єднання людей, які можуть допомагати одне одному після повернення з фронту.

"Хтось повернеться в життя. Він був бізнесменом — він залишиться бізнесменом. А хтось уже розуміє, що тим, чим він займався, він не зможе займатися. І отаке об’єднання людей допоможе влаштовувати один одного на роботу, допомагати з навчанням. Найбільша вдячність психологу — якщо ця людина, коли вона повернеться з війни, вона знайде своє місце в цьому світі і вона буде щасливою", — каже Богдан.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок