Військовий Руслан із позивним Акєлла підірвався на міні під час боїв за Андріївку на Бахмутському напрямку. Після поранення був у комі, переніс ампутацію, півтора року проходив реабілітацію. Попри протез, повернувся на службу в 3-ю штурмову бригаду.
Про військовий шлях, поранення та повернення на службу — читайте в матеріалі Суспільного.
Військовий розповідає, з початку повномасштабного вторгнення шукав, в яку бригаду може доєднатись.
"Я не служив до повномасштабного вторгення в армії, мені було тяжко доєднатися, підписати контракт. Але сидів, чекав, і надіявся на те, що я нарешті колись вже буду на війні. Ну я не можу просто сидіти, тому що я свідомий хлопець, котрий займався спортом, я повинен бути також там", — згадує чоловік.
Далі він вирішив приєднатись до "Азову".
"Я пішов до Азову бо, ну по-перше знав за цей підрозділ, я знав, що вони ще в АТО, в ООС робили такі речі, що ніхто таке не робив", — каже хлопець.
Військовий згадує, поранення отримав у липні 2023 року, коли з побратимами працював поблизу Авдіївки.
"Перед Андріївкою, була посадка, требо було перевірити наявність боєкомплектів, ну подивитись, як взагалі там, нас поїхало пʼять людей. Через півтори години почали викликати бронемашину, котра буде вести нас назад, вже погрузились, почали їхати і наша бронемашина підірвалась на міні", — розповідає він.
Потім, розповідає, він вибіг з машини та почав тікати, там і наступив на міну. Військовому відірвало стопу.
"Я потрапив в стабпункт, і там вже мене стабілізували, зняли турнікети, зав’язали там, що лишилось від ноги моєї, наклали бандаж, та ми поїхали вже в медпункт і мені там кажуть, що ну ти розумієш, що тобі ногу не врятувати. Я кажу та розумію, ну відрізайте, якщо потрібно, вставимо протез та буду далі воювати", — сказав хлопець.
Військовий розповідає, коли отримав поранення, думав, що відновлення проходитиме швидше.
"Я не знав, що буде такий довгий час щоб стати на протез, я думав це дуже швидко. Ну час реабілітації десь півтора роки десь. В моїй голові не вкладається, що мені відірвало ногу, я ще не розумію, що таке фантомні болі, що це таке, чому пальці двигаються якщо їх там немає", — каже він.
Коли став на протез, чоловік почав дізнаватись, як може повернутись до війська. Каже, почав проходити ВЛК, та йому сказали, що взяти людину на протезі не можуть.
"Я їм казав, та будь ласка, ну я можу, ну я кажу давайте пробіжимося в коридорі. Я потім почав пробивати як це можна зробити. Мені сказали побратими мої, що треба їхати в рекрутинговий центр, в Києві. Я поїхав туди, почав з ними спілкуватися, а я їх всіх знаю, чому, по-перше, що я також був ексбоєць 3ї штурмової. Підписав вже контракт і вже через пару днів поїхав вже до своїх побратимів на бойові", — розповідає Руслан.
Чоловік каже, повернувся, зокрема, і щоб помстись за загибель брата.
"Перед братом я хочу помститися тому що. Ми с самого дитинства були разом. Ми вчилися в одній школі, були однокласниками. Я вважаю, що я повинен бути там, по-перше країна, по-друге брат мій", — каже він.
Руслан розповідає, нині його підтримує мама та дівчина.
"Хвилюється , але підтримує , каже що будь обережним, я кажу завжди добре, все буде добре", — розповідає він.
Авторка — Віолетта Терещенко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
