Наприкінці листопада підконтрольний РФ очільник Криму Сергій Аксьонов заявив, що за 2024 рік окупаційна влада в Криму “націоналізувала” майна на близько 2,7 мільярда рублівблизько 1 мільярда 50 мільйонів гривень “Націоналізацією” окупаційна влада називає процес присвоєння майна громадян України і іноземців.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Чи існують способи вберегти своє нерухоме майно на півострові і хто в першу чергу в зоні ризику потрапити під “націоналізацію”? Суспільне Крим поспілкувалося з Микитою Петровцем, юристом "Регіонального центру з прав людини".
Починаючи з 2014 року, після захоплення Криму Росією, новостворені окупаційні органи вилучали на півострові майно, яке належить державі Україна і передавали його Росії. Цей процес вони назвали "націоналізацією". Хоча, як зазначає Микита Петровець, цей термін, навіть згідно з російським законодавством, є некоректним. Паралельно з цим відбувалися процеси привласнення приватної власності фізичних і юридичних осіб.
"Наприклад, російські окупаційні судові органи переглядали український процес набуття особою власності, твердили про порушення українського законодавства в процесі набуття і визнавали, фактично, що особа набула власність, нібито, незаконним чином. Те саме стосувалося виявлення "самочинних забудов", що, відповідно, призводило до позбавлення особи права власності або знищення забудови. Однак окупаційні суди не були уповноважені на здійснення такої оцінки, — говорить юрист.
Велика частка "націоналізації" припадає саме на земельні ділянки в так званих “прикордонних зонах” Криму і земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Зараз громадянам України і іноземним громадянам — усім, крім тих, хто має громадянство РФ, заборонено мати такий тип майна у власності.
"Треба було готуватися до цього давно, оскільки Крим, по факту, є прикордонною територією і не зовсім дружні дії України останнім часом змушують російську владу юридично оформити ситуацію, що склалася. У всьому світі держави обмежують права іноземців на володіння землею у зоні, що прилягає до держкордону", — це заява голови експертної ради з правових питань при російському уряді Криму Олександра Молохова. В листопаді 2023 року, рішенням підконтрольного Росії Гагарінського районного суду міста Севастополя, там позбавили земельної ділянки навіть громадянку Білорусі.
Станом на 2020 рік на півострові земельних ділянок, які належали, за версією РФ, іноземцям, було 2287, 1875 з яких належали громадянам України.
"Після того, як окупаційні органи забрали все, що вони хотіли забрати, у 2022 році вони вирішили, що під термін “націоналізація” треба включити ще одну категорію. А саме – громадян "недружніх країн". Хто такі недружні країни? Вони визначені переліком російського уряду, в якому йдеться, що певні держави, нібито, вчиняють якісь недружні акти щодо Російської Федерації. Насправді ж ці "недружні" акти – це реагування держав на порушення Російською Федерацією міжнародного права. Очевидно, що Україна є в цьому переліку. Відповідно, передбачено, що майно громадян недружніх країн, які пов'язані або громадянством, або будь-яким іншим способом із недружньою країною, а під їх контролем перебуває певна власність, вона може бути конфіскована. І це така дуже узагальнююча категорія. Фактично не треба ніякого судового рішення чи чогось такого. Достатньо просто бути українцем або громадянином будь-якої іншої держави, яка не подобається РФ", — роз’яснює Микита Петровець.
За даними ООН, станом на 31 грудня 2022 року, 156 об’єктів в Криму потрапили під “націоналізацію”. З 2014-го до лютого 2024 року, 5516 об'єктів на півострові були “націоналізовані” РФ. Юрист уточнює, що мова йде тільки про випадки “націоналізації”, сюди не включені випадки іншого роду експропріації майна, а також історії людей, які були вимушені, наприклад, подарувати своє майно родичам з російським громадянством в Криму, щоб вберегти його від втрати.
"Якщо ми говоримо про перереєстрацію, тобто якщо громадяни України мають українські документи і не переоформили їх на російський манер, як того вимагають окупаційні органи, то наразі немає юридичної підстави з точки зору окупаційного законодавства, яка б призвела до експропріації майна цієї людини. Але я припускаю, що колись це закінчиться, питання лише в тому, коли саме. Треба стежити за тим, що відбувається в їхньому просторі. З іншого боку, будь-який громадянин України або громадянин іншої країни, який активно підтримує Україну зараз і має майно в Криму, в зоні ризику. За великим рахунком, захиститися від втрати власного майна можна тільки якщо перестати бути активістом та українцем. Це — неможливо в нашій ситуації. Продаж майна зараз — це лише спосіб уникнути примусової експропріації і потенційно отримати якусь мінімально можливу за нього вартість. Очевидно, ціна не буде ринковою. Але для продажу потрібно або поїхати туди, що є неспівмірним ризиком для життя і свободи людини, або оформити довіреність на особу, яка перебуває там, а це — теж непросто. Кошти від продажу мають бути заведені на конкретний російський банківський рахунок, який передбачає, що їх звідти можна витягнути лише для сплати російських податків і штрафів, накладених на цю людину. Вивезти, переказати їх за кордон — не можна. Людина, фактично, ними користуватися не зможе. В цій ситуації люди змушені "дарувати" майно своїм родичам, які мають російські паспорти. Очевидно, що це — примус з боку РФ, щоб потім показати: от, дивіться, власності громадян України немає, тут є тільки громадяни Росії. А по факту, це є наші громадяни, яким примусовим порядком були нав'язані ці паспорти", – говорить Петровець.
Якщо експропріація майна все ж таки розпочалася, то юрист рекомендує зробити низку обов’язкових кроків: зафіксувати інформацію в російських медіа та на сайтах окупаційних органів, де іноді публікують переліки об’єктів, які готують до «націоналізації» разом із кадастровими номерами. Якщо майно включається в окупаційні укази, рішення, їх так само треба зберігати. Важливо архівувати посилання, щоб був доступ до оригінального ресурсу.
Потрібно також зібрати відповідні документи, які підтверджують, що людина дійсно є власником або власницею майна і звернутися до українських органів, зокрема до Служби безпеки України, яка уповноважена здійснювати розслідування воєнних злочинів. Також юрист радить звертатися до моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, яка здійснює документування обставин порушень, що відбуваються, в тому числі і в окупованому Криму. У подальшому зібрану інформацію також потрібно буде передати в реєстр збитків.
"Ми зацікавлені в тому, щоб в цих звітах ООН була відповідна інформація, тому що її потім можна використовувати в міжнародних інстанціях, зокрема судах, а також на міжнародних консультаціях, переконуючи дипломатів. Наприклад, такі звіти в нещодавньому переможному рішенні Європейського суду з прав людини в справі щодо окупованого Криму, зіграли дуже велику роль. Також це — певна відповідна оцінка для людини, що на міжнародному рівні визнаються порушення її прав. Крім цього, зібрана інформація стане в нагоді для подання відомостей в реєстр збитків, який створений при Раді Європи в рамках міжнародного компенсаційного механізму. Зараз інформацію подати не можна, оскільки відкрита лише категорія щодо знищеного і пошкодженого майна, яка в майбутньому має бути розширена. Все свідчить про те, що процес лише набиратиме обертів. І, відповідно, як тільки з'явиться відповідна категорія, треба подати документи в реєстр збитків для того, щоб згодом потенційно претендувати на відшкодування. РФ не застрахована від того, що її активи, врешті, будуть конфісковані, та перепрофільовані для відшкодування збитків від скоєних нею воєнних злочинів, у тому числі від “націоналізації” майна", — каже юрист і додає, що також можна розглянути варіант індивідуальної скарги проти РФ в міжнародні інстанції через Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації. Тобто людина може звернутися і твердити, що відбувалось втручання в її право власності на дискримінаційній основі, зокрема у зв’язку із громадянством.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp та Facebook
