Близько 40 дідухів зі збіжжя, яке виростила на городі цьогоріч, зробила протягом осені Мирослава Шматко з Прилук. Каже: живе на Чернігівщині останніх 18 років, а народилася і виросла на Івано-Франківщині. Звідти й привезла традицію робити дідух до Різдва. Цьому її навчив батько, а його – дідусь. Тепер хоче популяризувати таку традицію серед прилучан.
"Захотіла відновити наше, своє, рідне. Оце в мене такий робочий процес".
Мирослава Шматко тимчасово використовує сімейну альтанку, як творчу майстерню. Тут по купах розкладено збіжжя п’яти злакових, є духмяні трави. Ці рослини потрібні для виготовлення різдвяного дідуха, пояснює жінка. Показує з чого починати.
"Ця робота, сидячи, не робиться. Беру сім колосків пшениці, потім беру жито. Складаються вони в довільній формі. Льон. Є мак у мене ще, васильок. Дуже має запах приємний. Коли заносиш до хати, то запах тоді відчувається. Складається овес, складається ячмінь".
Таких пучечків треба скласти щонайменше сім, пояснює майстриня. Все залежить від того, якого дідуха бажають собі господарі.
"Всі вони складаються в такий сніп. Обмотується в кінці стрічкою і розставляється на триногу, щоб цей дідух міг стояти. Беру гарну стрічку. Гарячим клеєм проклеюю. Зав’язую шпагат в кінці".
Загалом на виготовлення одного дідуха їй потрібно півтори години.
"Є різна техніка. Але зазвичай це три яруси: перший ярус — це голова діда, це ось вуса, а нижній — це борода. Ще кажуть, що це три покоління – прадіди, діди та сьогоднішні. Ми щорічно родиною святкуємо це свято. Зі звичаями, традиціями, занесенням дідуха до хати. Так навчили батьки мене. Чоловік тут прийняв це все. Я захотіла поділитися з усіма людьми, щоб знали, що таке є, що таке святкують, що так раніше було, що не було ялинки – був дідух. Було зернове дерево, родове дерево, яке мало проростати й продовжувати життя".
Майстриня каже, що в таких масштабах робить дідухи вперше, для цього виростила на своєму городі всі необхідні рослини.
"Я не розрахувала скільки мені збіжжя цього садити, і посадила багато. Чоловік сказав, що треба спалити, щоб я не мучилася. Але я вирішила жодну стеблинку не палити, я її виготовлю. Я не можу викинути – люди в голод збирали зернину, а я буду викидати збіжжя – ні".
Стільки дідухів більше не робитиме, бо не має достатньо вільного часу, говорить Мирослава. Проте планує навчати людей, які бажають зробити дідухи власноруч. Мріє, аби вони були замість ялинок у кожній оселі.
"Говорять, коли дідух заносять до хати – ми заносимо дух наших прадідів. Ми їх у своїх думках запрошуємо на святкування Різдва. Коли дідух перебуває біля ікон протягом Різдва до Богоявлення, то вони з нами перебувають. На Богоявлення його спалюють".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
