Діти – відвідують дитячий садок та школу, дорослі – оформлюють статус ВПО та шукають окреме житло. Багатодітна сім'я Галини Полюшко три тижні, як облаштовується на новому місці. 4 жовтня подружжя з вісьмома дітьми евакуювалося з Вороб’ївки Новгород-Сіверського району до Голубівки Прилуцького. Галина каже: прийняла остаточне рішення про виїзд після того, як під час обстрілу стався вибух на сусідньому городі. Прилуччину обрала, бо тут проживає її мати – Жанна Дубовець. Вона переїхала до Голубівки сімома місяцями раніше з Будища, що на Новгород-Сіверщині. Історії обох сімей — далі у матеріалі.
На 50 квадратних метрах проживають 10 людей
"У нас діти сплять навіть на полу, на матрацах. Отак кладемо два матраци: отут матрац і один на ліжку, чи двоє, як уляжуться. Тут і в спальні", — говорить Жанна Дубовець.
Жінка показує, як влаштувала в себе вдома п'ятьох онуків. І вона, і її дочка Галина Полюшко — багатодітні. У Жанни шестеро дітей, у Галини — восьмеро.
Зараз на 50 квадратних метрах живуть 10 людей, найменшому мешканцю — пів року.
"Коли забігла, то почула, що у нас посипались шибки"
Галина перебралася до матері на Прилуччину з прикордонної Вороб'ївки. Один з останніх днів вдома згадує так:
"Вибух. Прилетів дрон на підстанцію. Я злякалася більше за дітей, бо всі десь бігають. Вони самі злякались і швидко ми всі в підвал. Потім почався масовий обстріл. Наче затихло. Я вийшла з підвалу, щоб поговорити з чоловіком поки зв’язок є. І воно як вибухне на городі — у вухах заклало! Діти кричали: «Мама, швидко в підвал». Коли забігла, то почула, що у нас посипались шибки".
Полюшки жили у Новгород-Сіверській громаді, за 9 кілометрів від російського кордону. Поруч з їхнім будинком 3 жовтня вибухнув російський снаряд. Жінка пригадує, як у будинку вилетіли шибки, а уламки посікли дах. Тоді ж загинула їхня кобила.
"Коли помирала, і я плакала, і вона плакала. Важко це згадувати", — говорить Галина.
Наступного ранку, каже вона, наважились з чоловіком на евакуацію.
"Життя дітей — найдорожче".
Остаточно сім'я переїхала 19 жовтня. Речі, каже Галина, перевозили двічі – мікроавтобусом за власні кошти та вантажівкою, яку дали місцеві аграрії.
"Ліжечко, речі дитячі, трохи картоплі – найнеобхідніше взяла з собою. Качок трохи взяла з собою, кроликів, щоб там мне пропали. Котів", — говорить мати Галини Жанна Дубовець.
Вона та сестра Галини дали притулок подружжю Полюшків та їхнім вісьмом дітям.
Тепер шукатимуть житло для сім'ї Галини
"Може, воно і не прилетить більше — хто його знає. Але так, як загроза життю дітей, то сказала, щоб виїжджали звідти. Сьогодні прилетіло на город, а завтра може в хату. Можна чекати прориву, може ДРГ зайти, бо ми дуже близько до кордону. Сіра зона", — каже Жанна Дубовець.
Сім місяців тому Жанна сама стала переселенкою. У Голубівці, каже жінка, родичі надали їм житло.
"Розуміємо, що повертатися буде нікуди. Тут і школа, тут і садочок для дітей. Старші діти зможуть навчатися після закінчення школи, бо у Прилуках щось є, а в Новгород-Сіверському вже перспективи ніякої не було. Діти — хлопці: одному 14, другому 12 років. Навчання теж немає – онлайн", — розповідає Жанна Дубовець.
Разом з нею та її синами-підлітками до Голубівки переїхала й інша дочка з двома дітьми. Вона вже знайшла окремий будинок під виплату. Тепер шукатимуть житло для сім'ї Галини.
"Я їм кажу, що все буде добре. Буде тяжко, не кажу, що буде легко. Треба добиватись. Стукати — і відчинять", — говорить Жанна.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
