Якщо вам подобається читати про невідомі й трагічні сторінки українського минулого, то докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік пропонує вам для ознайомлення роман Тетяни Пахомової "Схизматик. Діти Каїна", у якому авторка описує таку проблему, як політика пацифікації й полонізації українців Галичини та Волині, а згодом їх примусове виселення із рідної землі в 40-х роках XX століття.
Події в романі розгортаються в період Другої світової війни в селі Воля Розвинницька на Надсянні, яке після Першої світової війни ввійшло до складу Другої Речі Посполитої. Авторка занурює читача в атмосферу співіснування поляків та українців, тобто схизматиків, як їх називали односельці.
Німецька окупація з початком Другої світової війни посіяла розбрат і ненависть між поляками та українцями, адже нова влада дотримувалася принципу "розподіляй і володарюй". Проте згодом на зміну німецькій прийшла радянська окупація, а 9 вересня 1944 року УРСР та Польський комітет національного визволення уклали угоду про обмін населенням. Поляки мали переселитися на територію Польщі, а українці – до Радянського Союзу.
У руслі цих подій авторка згадує про концентраційний табір "Береза Картузька", у якому подекуди утримували «неблагонадійних» українців без суду та слідства, про Волинську трагедію, а також операцію "Вісла", тобто ті криваві сторінки нашої історії, що є малознаними для широкого загалу сучасників.
У центрі сюжету роману "Схизматик. Діти Каїна" Тетяни Пахомової – історія сім'ї Дідичів. Вони українці, які все своє життя проживали в польському селищі. У результаті угоди від 9 вересня 1944 року вони змушені покинути рідні місця, свою домівку, землю, що передавалася з покоління в покоління, і вирушити в дорогу, щоб на новому місці зіткнулися зі страшною несправедливістю, голодом, холодом та щоденним страхом втратити життя. Такою була політика радянської влади не лише стосовно переселенців, а й щодо всього народу, адже із заляканих людей легко зробити зручних і покірних.
Головному героєві роману Степанові Дідичу було десять років, коли на Надсяння прийшла війна, на цьому його дитинство закінчилося. Його існування відтоді зосереджене на внутрішньому світі, адже зовнішній був безрадісним, потворним і безперспективним. Він уособлює всіх українських дітей, яким довелося рано подорослішати, адже в них відібрали дитинство і вони були змушені відстоювати своє право на життя.
Тетяна Пахомова прагнула сконцентрувати на сторінках роману біль сотень тисяч людей, які стали жертвою примусового виселення з рідного краю й подальшої політики держави. Роман вартий для прочитання та розуміння історичної долі нашої нації й осмислення сьогодення.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
