Останній день перед повномасштабною війною, сповіщення про війну, масовані обстріли цивільної інфраструктури Чернігова, один з перших дощів, який допоміг забезпечити потребу у воді, день звільнення області від ворожих військ.
Все це пережили музиканти з Чернігівщини та відобразили у мініальбомі "Музика в облозі". Про цей джазовий відгук на події військової облоги Чернігова в ефірі Українського Радіо "Чернігівська хвиля" розповіли авторка ідеї, концепції та продюсування Галина Дуб та композитор Володимир Балаба.
Створити такий проєкт та перевести свої психологічні відчуття у мистецький проєкт було непросто, розповіла Галина Дуб.
Документ епохи
"Ми не звикли такі почуття та емоції переводити у творчість. Ідея у мене виникла влітку, оскільки я сама закінчувала музичне училище у Чернігові, у мене тут багато друзів, викладачів. Поки було можливо під час облоги, ми залишалися на зв’язку. Був період, коли не можна було додзвонитися ні до кого. І я не розуміла чи людина виїхала, чи просто немає зв’язку, були різні обставини у кожного, і це звісно, накладало свій відбиток. І от коли вже всі вийшли на зв'язок, це влітку, у мене почалося таке рефлексування, тому що одразу, по свіжих слідах, не було ніяких мистецьких ідей. Потім почала з’являтися думка, що з цього можна документ епохи зробити".
Допомогли в реалізації Володимир Балаба і його друзі музиканти.
"Ми вирішили зробити такий мініальбом, і власне я продумувала драматургію кожного номера: про що ми будемо музикою говорити в цьому номері. І потім нам так пощастило, що у серпні відкрилися гранти Українського культурного фонду – це гранти на відновлення мистецької діяльності. Ми подали цю ідею на звукозапис і ми отримали цю підтримку та можливість все це втілити. У нас було питання: ну як це вийде? Тому що всі музиканти пережили цей досвід і ми не знали, для кого це буде тригером або ні", — говорить Галина.
Команда, яку вдалося створити майже вся була у Чернігові. Жартома вони називають себе безсмертними.
"Тому, що не виїжджали нікуди. У місті відбуваються бойові дії, але ми не знаємо, куди можна йти, куди – ні. Це потім ми почали відрізняти наші це гатять чи ні. Я, Олег Богуш, Микита Гірня, ми були у Чернігові, ми бачились час від часу, допомагали один одному, підтримували. Частина команди була в Україні, але в інших містах. Галина була в Прилуках. І перші думки про проєкт були, коли ми були в облозі ще. У нас не було струму: вдень ми передзвонювались".
«Живий», – «Живий», – «Все, бувай», – розповів Володимир Балаба.
Зі слів Володимира, доволі легко прийшли до згоди у загальній концепції альбому. Обговорили все в зумі й всім все сподобалось.
"23.02.22 Вечірній спомин"
"Ця пісня про те, як ми просто збираємось, граємо концерт, займаємось музикою у своє задоволення і як це прекрасно", – поділився композитор.
Як говорить Володимир, тоді думали, що найстрашніше, що може бути – карантин, простій, а виявилося, що все може бути інакше.
"По суті, це єдиний трек з мирного життя, скажімо так. І в нього є ще дві частини: музика інструментальна, акустична і в кінці з’являється електроніка. Це робив композитор Антон Стук. Там є і труба, там є також інструменти, але сам принцип: там з’являється партія електроніки, цим ми хотіли занурити слухача у такий стан невагомості, можливо – сну. Коли люди ще засипали в мирний, останній вечір, а прокинулися доволі рано від вибухів, новин, сирен. І саме в кінці цього твору, будьте готові до цього, що там є знак воєнної реальності на останніх секундах. Цей трек показує злам, який відбувся у нашому житті", – розповіла Галина.
Текст накладає сам слухач
Володимир Балаба займається інструментальною музикою, грає на гітарі та текстових пісень він не пише і вважає, що саме звуки інструментів, без тексту, краще впливають саме на емоцію.
"Тобто коли немає чіткої інформації, і тобі треба відчути саме звуки з донесення, що є чим. Писав в такому стилі як: контемпорарі та джаз, але, я зазвичай не додавав звуків. Такі емоції, якісь переживання, негативні або позитивні в тому чи іншому треці є. Я писав таку музику, але те, що ми робили зараз з електронікою – вперше".
Композитор зізнається, що давно хотів таке зробити, що це може бути дуже цікавим і це може сильно зачепити людину, яка слухає.
"До цього я писав пісні про що хочу, я був відданий собі. А тут у нас є сюжет, є драматургія, і тому я постійно координувався з Галиною, ми постійно прослуховували до усіх дрібниць цю музику, старалися щось поміняти, щоб це було максимально виразно. Це була моя перша взаємодія з кимось, щоб я писав музику не сам, це для мене було найцікавіше".
"У нас була колективна робота. І Антон, він теж композитор, і тут доводилося все це узгоджувати з усіма. Було цікаво, я думаю, це плюс був нам усім", – поділилася Галина.
"3 березня закапсульований у болю» і «27 березня напоєний дощем"
Ці треки передають воєнну реальність, період обстрілів, вони можуть бути складними для сприйняття. Володимир та Галина розповіли, що деякі звуки змінювали, намагалися обіграти, щоб не травмувати людей.
«Мені писали, що 2-3 трек не змогли дослухати, тому що дуже по живому сприймається. Кілька людей питали, які треки можна послухати? Що є більш спокійним? Людина не знала, як зреагує, але, загалом, ми думали, що музика повинна не травмувати людей, це як рефлексія. Тому ми звісно змінювали: якщо використовували певні звуки війни, то ми їх трошки могли обігравати, змінити. Наприклад, звуки пострілів, ми не давали так, як вони звучать в реальності. Ми їх оброблювали, щоб вони звучали, як іграшковий постріл, щоб це не було так явно. Тому, ми ставили задачу продумати ці моменти», – розповіла Галина.
"І коли додалися всі ці звуки, це стало зовсім інша музика, і коли я вперше почув трек до кінця, я сказав: "Вау". Мені дуже сподобалось, я був задоволений. Я отримав задоволення від естетичного прослуховування, незважаючи, що це така важка музика", – згадує Володимир.
Третій трек "3 березня закапсульований у болю" – він драматичний, трагічний.
"Дату було складно підібрати, тому що весь березень був складним. Ти ніби в болю, але капсулюєшся, хочеш позбавитися болю. В кінці треку звучить вибух. Тебе ця війна безпосередньо доганяє, рушиться весь світ. Буквально від фізичного: вікна у квартирі й до страшнішого, що могло бути", – розповіла Галина.
Четвертий трек "27 березня напоєний дощем" починається з грому. Він дуже незвичний та оригінальний. У ньому присутній мінімальний інструментальний склад.
"І коли на стику ти чуєш вибух і потім грім, ти чуєш їхню певну подібність. І коли були перші грозові дощі, люди починали сприймати природні звуки трохи інакше", – ділиться Галина Дуб.
Ідея цього треку прийшла Галині, коли не було води у людей. Люди набирали дощову воду для своїх потреб.
"Коли у нас ішов дощ, краплі дощу крапали зі стріхи і ти підставляєш каструлю, по суті, починається ритміка. Це можна замінити як ударну установку, тому ми робили десь 20 дублів. Буквально записували ці краплі дощу, набирали воду у різні ємності та записували те, що виходить. Намагалися спіймати ритм і потім він став основним фоном цього треку. Дощ сприймається, і як омивання людини, і як плач. Дощ може бути символом багатогранним".
Людина в цьому треку – головний герой. Вона проходить від стану закапсульованості, закритості. Вона починає потроху відкриватися і знаходити в собі сили, щоб далі щось робити.
"Також ви почуєте муркотіння кота, це єдиний учасник, якого ми не анонсували. У нього є ім’я Артист. Мені дуже подобається те, що у нас вийшло. Я хотіла зробити таку наскрізну ідею, яка веде слухача, то раджу тим, хто буде слухати, саме в такому порядку, з початку до кінця прослуховувати, тому що ми працювали саме над місцями стиків треків, переходів", – додала Галина.
Читайте також
"Зустріч задля Перемоги": у Чернігові стартував благодійний аукціон для допомоги ЗСУ
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
