Світові зірки виходять у синьо-жовтих нарядах на червону доріжку різних фестивалів, голлівудські акторки викладають світлини у соцмережах у прикрасах від українських брендів. Що це: підтримка таким чином нашої держави чи мода на українське?
Нещодавно у мережі з’явилася світлина голлівудської акторки Міли Йовович із ювелірною прикрасою на шиї у синьо-жовтих тонах. Власниця цього бренду – чернігівка Валерія Гузема.
"Це була несподіванка, мені було дуже приємно. Класно те, що Міла Йовович не лише вдягнула цю прикрасу, а й привернула увагу до України. Це зараз найголовніше. Також нещодавно таку ж прикрасу вдягнула у Страсбурзі на виступі президентка Європарламенту Роберта Мацола, що теж сколихнуло бурю патріотизму, бо вона теж підтримує Україну. Зараз кожна згадка про нашу ситуацію в світі вкрай важлива. І ми, здавалося б, як ювелірний fashion-бренд ніколи не стосувались політики чи чогось іншого, але зараз кожен, хто має можливість у своїй сфері, має про це говорити і привертати увагу", – прокоментувала Суспільному Валерія Гузема.
Каже, що після появи таких фото у мережі відомих людей у прикрасах її бренду, це підвищило попит на патріотичну колекцію.
"Колекція прикрас зараз користуються попитом не лише в Україні, а й за кордоном, ми це відчуваємо по онлайн-продажах. Для нас це вкрай важливо, тому що всі 100% прибутку з цієї колекції ми передаємо на допомогу армії, переселенцям та лікарням", – каже Валерія Гузема.
Про те, як сприймається синьо-жовте у світі, і взагалі – які можливості відкриває цей світовий тренд на українське нашим виробникам, "Українському радіо: Чернігівська хвиля" розповіла Юлія Савостіна – лідерка проекту Made in Ukraine.
Пані Юліє, як особисто Ви сприймаєте появу зірок на червоному хіднику у нарядах кольорів українського стягу?
Для мене це величезна підтримка з боку людей, які розуміють, що відбувається, з боку людей, які здатні на емпатію, з боку людей, які адекватно сприймають весь світ цілком, а не окремими частинами. До того ж коли зірки вдягаються у кольори нашого прапору – кожна з цих зірок має величезну аудиторію. І таким чином людина несе свій посил підтримки ще на цю аудиторію. Тобто вона є таким маленькім ЗМІ, яке показує, що я з Україною, я не підтримую цю військову агресію, я не підтримую те, що роблять з Україною, і я з Україною в цей момент. Тобто це величезне донесення інформації на величезну аудиторію.
Що зараз символ України? Тільки синьо-жовте? Чи щось іще, що асоціюється із Україною в світі?
Порівнюючи, як це було у 2014-му році, і як зараз, то зараз я бачу, що синьо-жовте – це безперечно асоціація з нашою Україною. Є з цього приводу мої маленькі історії. Я зайшла у Тернополі в магазин для шиття і побачила синьо-жовту стрічку, кажу: давайте весь рулон. Бо щоразу, в яке європейське місто я не приїжджаю, то в мене чи-то браслет жовто-блакитний з руки знімають, чи стрічку з сумки. Тому що всі хочуть мати хоч якусь стрічку на руці на знак підтримки. Або прапорець чи стрічку повісити на машину. Всі хочуть футболки в синьо-жовтих кольорах, браслети, що маленьке чи велике – не має значення, але всі хочуть це поєднання.
А от у 2014 році більш поширеними були вишиванки, мені здається. А зараз очевидно, що жовто-блакитне.
Що "заходить" людям зараз? Які українські бренди? Які саме речі?
Купують все. Бо зараз такий момент, що люди хочуть нас підтримати. Люди думають, яку суму вони готові витратити на підтримку України чи українських підприємців. Хтось готовий витратити 10 євро, хтось 500, хтось 1500. І тут, в залежності від того, скільки люди готові витратити, вони готові щось купити. Будь-який якісний, прикольний, цікавий, автентичний (зараз автентика і щось, притаманне Україні, користується популярністю) товар користується попитом. І на ярмарках можуть непогано продаватися одночасно футболки, дерев’яні тарілочки, зроблені в Україні, маленькі браслетики. І так само можуть продаватися борщівські вишиванки, які коштують понад 3000 євро. І тут людина, яка хоче допомагати, сама вирішує, скільки вона готова витратити.
Чи підвищує ця війна інтерес до того, що виготовлене в Україні?
Я дивилась статистику і більшість брендів, які вижили (ми говоримо про бренди, які беруть участь в Ukrainian Fashion Week, це дизайнерські бренди), вони пишуть, що зараз майже 90% продажів припадає на західного покупця. А якщо купують українці, які зараз знаходяться на заході, вони купують щось недороге і зі знижками, бо бояться за перевезення.
А чи є проблеми із виробництвом цих речей?
Якщо говорити про фермерів, то у них статистика така: із 47 тисяч фермерських господарств, наразі залишилось працювати 35 тисяч. І до них входять і ті, які допрацьовують на залишках продукції. Так само і в нон-фуд категорії. Дуже багато виробництв, як дизайнерських речей, так і тих, хто, наприклад, робить кераміку, вони поділяються на тих, хто продовжує працювати (таких десь 70%). Вони ж поділяються на дві групи: ті, хто працює на залишках складів, а є ті, хто зміг перевезти виробництво. Випадки різні. Хтось сказав співробітникам вивезти техніку, і вони її розвезли по домівках і продовжують працювати з дому. Хтось зміг перемістити із зони бойових дій свої майстерні (таких менше). Найчастіше люди рятували склад і рятували склад з матеріалами. Бо техніку можна знайти в іншому місці. І от техніку рятували в останній момент і тільки ті, хто міг це зробити.
Тому зараз 70% із того, що ми маємо, працює, але це не на довго. У подальшому буде ще скорочення наших виробництв, коли будуть спустошені склади.
Чи відомо Вам про випадки, коли відкривались нові підприємства за цей час?
Дуже багато випадків. Хто переїхав, раніше робив соуси з кизилу, до прикладу, зараз переходить на черешні. Хтось відкрив пошиття футболок, тому що треба швидко. Хтось налагодив виробництво з виготовлення українських прапорів для європейських країн, які організовують демонстрації. Часто бачу у себе в стрічці дівчат, які виїхали за кордон, вони кажуть: три місяці ми були гостями, а тепер починаємо налагоджувати свою майстерню з пошиття одягу, майстерню з вироблення кераміки, галерею. Ми можемо говорити, що новий бізнес у новій місцині чи країні, але так чи інакше люди намагаються спиратись на свій старий досвід.
Чи можна назвати моду на українське ще одним фронтом у цій війні?
Так, звичайно. Наближається світова криза. Завдячуючи богу, у нас є досвід життя в кризах, тому для нас це буде просто чергова криза. Тут дуже простий алгоритм: я йду замовляю у кравчині спідничку для своєї доньки, плачу їй кошти, вона несе ці гроші в магазин, магазин сплачує податки, податки йдуть у бюджет, з бюджету гроші йдуть на пенсії. І все – гроші закрутилися. Тому, люди, якщо у вас є можливість, витрачайте гроші так чи інакше. Вони, по-перше, до вас повернуться, по-друге, це закрутить економіку, яка має працювати, нехай і шкутильгаючи на обидві ноги.
Що варто робити українським виробникам зараз?
Ти або працюєш, або сидиш і бідкаєшся як тобі погано. Дуже багато зараз програм допомоги. Якщо немає можливості працювати в тому місці, де працював, можна зробити релокацію, можна взяти грант, можна отримати сертифікацію на те, аби вийти на західний ринок. Можна працювати на міжнародних площадках, знайти ярмарки вихідного дня. Це саме можна робити якщо у тебе є залишки продукції, у тому числі, знаходячись у Європі. Тобто ти просто береш і працюєш.
Або є інший варіант: казати "боже боже, який я нещасний, у мене нічого не залишилось". Але наскільки я знаю підприємницьку сутність людей, які весь час щось робили, вигадували і діяли в умовах українського законодавства, в умовах українських криз постійних, мені здається, що майже всі підприємці вже зібрались і почали щось робити. Можна вбити бізнес, але не можна вбити у людині підприємництво. Якщо людина підприємець, вона чітко розуміє, що потрібно людям. Я спілкувалася з колегами, які продають жіночий одяг. То продажі жіночого одягу в травні у всіх, хто працював, доволі непогані. Чому? Бо жінки втомилися від стресу, їм захотілося бодай хоч щось для себе, бо вони три місяці рятували родину. По-друге, змінився сезон, і всі теплі речі, в яких ми виїжджали, вони не актуальні. Так чи інакше одяг треба купувати, байдуже де: в секонді, в брендах або в найближчому універмазі того міста, в якому ти опинився. тому я знаю, що в жіночому одязі в травні все було непогано навіть без реклами.
На вашу думку, як події в Україні змінять світову моду?
Це все залежить від нас. Зараз величезне вікно можливостей. Безперечно, є фактори, які негативно впливають на швидке входження в fashion. Міжнародна fashion-індустрія має дворічний цикл. Тобто не можна зараз пошити, наприклад, вишиванки або жовто-блакитні сукні і потрапити у великі універмаги. Так, комерсанти, які вміють заробляти на цьому, інтернет-магазини, вони більш швидкі й дуже гнучкі. А, наприклад зайти у величезні центральні універмаги з таким асортиментом українським – це дворічний цикл. Тут виникає питання в байєрів, які працюють стабільно в стабільній Європі чи Америці, тому що байєри бояться ризиків. Вони можуть замовити колекцію українського дизайнера, який зараз на піку популярності, бо всі зірки носять одяг якогось конкретного українського дизайнера. І байєри бояться замовляти одяг наперед на такий термін. Вони бояться ризикувати грошима, бо в будь-який момент може прилетіти уламок ракети і все – колекції немає.
Тому у нас є проблеми, але вікно можливостей все-таки більше. Тут все залежить від того, хто як швидко бігає, хто як швидко орієнтується. Все залежить виключно від нас. Ніяке міністерство економіки не може допомогти домовлятись із західними рітейлерами, не змусить підприємців підписувати контракти, наприклад, із західною Європою. Все залежить від конкретних підприємців, від конкретних дизайнерів, конкретних виробників: хто і як бачить своє майбутнє і хоче працювати.
Читайте також:
Важливо розповідати про війну: чернігівка представлятиме Україну на “Міс Всесвіт”- 2022
