Ігорю Корчеву було 36 років, він народився у Сумах і 15 років жив у Чернігові разом із дружиною Ларисою, тут у них народився син Марк. Коли війна прийшла до Чернігова, він залишився із сім’єю вдома, не став виїжджати з міста. 26 лютого, коли Ігор побачив звернення міського голови Владислава Атрошенка, що місту потрібні захисники – пішов до лав тероборони, на захист Чернігова.
За словами дружини Ігоря Лариси, він не служив і бойового досвіду не мав. Був директором фірми, яка займається обладнанням для кав’ярень. Саме через роботу вони й переїхали до Чернігова 15 років тому. Коли почалася війна, залишив дружину та 12-річного сина вдома, купив їм продукти, залишив ключі від машини та пішов до лав територіальної оборони.
«Ігор не зміг просто сидіти на місці. Казав, що для перемоги треба щось робити».
Вони кожного дня тримали зв’язок з Ігорем, щодня говорили телефоном та у соціальних мережах. Людмила розповідає, настрій в нього був бойовий, він не здавався і підбадьорював усіх, хто панікував.
Востаннє Ігор приходив додому 2 березня. Їх відпустили на кілька годин до сім’ї, помитися та привести себе до ладу. Він прийшов із автоматом. Марк запитав батька: «Тату, тобі доводилося стріляти з нього?», Ігор відповів: «На жаль, так». Це був останній раз, коли вони бачились.
3 березня Ігор вже не відповідав на повідомлення. Він був у 18 школі в Чернігові. Під час авіанальоту з російських літаків скинули бомби на 2 школи в районі Старої Подусівки у Чернігові, постраждали й приватні будинки. Тоді загинуло 9 людей, серед них був Ігор Корчев, якого дістали під час розбирання завалів 18 школи.
Читайте також:
Людей катували і вбивали: репортаж із села Ягідне біля Чернігова
