На Чернігівщині 6 грудня попрощалися з військовими Олександром Крупкою, Сергієм Лайком та Володимиром Буцом. 5 грудня провели в останню путь Володимира Максименка та Геннадія Сича. 4 грудня поховали Єгора Буцка.
Про це повідомляють у Козелецькій, Ріпкинській, Бобровицькій та Коропській громадах. А також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Олександр Миколайович Крупка народився 8 вересня 1985 року в Козельці. Закінчив школу №3. Навчався у Ніжинському державному педагогічному інституті імені Гоголя, де здобув професію вчителя географії. Працював за здобутою спеціальністю в Пилятинській восьмирічній школі Козелецького району.
Потім обіймав посаду методиста Станції юних туристів Козелецької селищної ради.
У листопаді 2024 року чоловіка мобілізували.
24 листопада 2025 року під час проходження військової служби матрос Олександр Крупка помер.
Попрощалися та поховали бійця у Козельці. У нього залишились мати і сестра.
Сергій Вікторович Лайко народився 2 жовтня 1983 року. Проживав у Чернігові.
Загинув військовий 26 листопада 2025 року на Харківському напрямку.
Попрощалися та поховали Сергія Лайка у селі Голубичі Ріпкинської громади, де проживають його батьки.
Володимир Олександрович Буц народився 21 квітня 1990 року в місті Бобровиця.
Навчався у школі №1. Потім вступив до Чернігівського педагогічного інституту.
Строкову службу проходив у військах охорони правопорядку в Києві.
З 2014 року брав участь в АТО/ООС. Після демобілізації працював в охоронній службі приватних структур у Києві.
"24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, знову став на захист Батьківщини. Останні роки свого життя він віддав військовій службі та захисту України", — пишуть про Володимира Буца у громаді.
29 листопада 2025 року під час проходження військової служби у Харківській області боєць помер.
Попрощалися та поховали Володимира Буца у Бобровиці. У нього залишилися дружина і батьки.
Володимир Петрович Максименко народився 21 лютого 1974 року в Риботині на Коропщині. Потім переїхав до сусідніх Сохачів, де проживав разом із дружиною.
У грудні 2022 року він став до лав захисників України. Його служба пролягла через Запорізький та Дніпропетровський напрямки. Там він служив навідником гармати.
3 грудня 2025 року Володимир Максименко помер вдома після хвороби.
Попрощалися та поховали захисника у Риботині. У нього залишились дружина, син, брати та сестра.
Геннадій Володимирович Сич народився 22 червня 1973 року в селі Раків Ліс Волинської області. Закінчив місцеву школу.
З 1991 по 1993 роки проходив строкову військову службу у військовій частині міста Чернігів.
У 1993 році його прийняли на військову службу за контрактом на посаду начальника радіостанції.
У 1996 році був зарахований до 343-ї школи прапорщиків, по закінченні якої отримав військове звання прапорщика.
Був учасником АТО. У 2018 році звільнився зі служби у зв'язку з закінченням контракту. З початком повномасштабного вторгнення знову долучився до лав ЗСУ. Службу проходив на посаді інструктора взводу забезпечення навчального процесу роти забезпечення навчального процесу навчального батальйону. З липня по грудень 2025 року майстер-сержант Геннадій Сич виконував бойові завдання у Київській області.
Був нагороджений відзнаками та нагородами. Попрощалися з Геннадієм Сичем у Чернігові.
Єгор Олександрович Буцко народився 10 липня 1989 року в Чернігові. Закінчив школу №6. Був учасником АТО. У 2022 році знову став на захист України.
Загинув 21 липня 2025 року. Попрощалися та поховали бійця у Чернігові. У нього залишилися двоє неповнолітніх дітей.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
