На Чернігівщині 23 жовтня попрощалися з трьома захисниками: у Прилуках — із Владиславом Мармильовим, у Чернігові — з Тарасом Мехейчиком та Андрієм Яковищенком. Окрім того, у Михайло-Коцюбинській громаді 21 жовтня в останню путь провели захисника Віктора Калиту. А 17 жовтня у Височанській громаді попрощалися з 24-річним бійцем Богданом Ворчаком.
Про це повідомили на сторінках громад у Facebook та чернігівський історик Сергій Лаєвський.
Владислав Мармильов народився 15 червня 2001 року у Прилуках. Закінчив школу №14. Після школи вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу.
Працював у Прилуках в супермаркеті "Траш" старшим менеджером.
Захоплювався автомобілями.
Через місяць із початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов служити.
Брав участь у бойових діях на Покровському напрямку.
Загинув Владислав Мармильов із позивним "Мармелад" 19 квітня 2024 року поблизу села Очеретине на Донеччині.
Поховали воїна у Прилуках.
У нього залишилися дружина, чотирирічна донька, мама, бабуся та двоюрідні сестри.
Тарас Мехейчик народився 8 жовтня 1986 року в Чернігові в багатодітній родині, де зростали четверо дітей. Навчався у школах №12 та №29.
Після школи здобував фах у технікумі, де опановував професію оператора металообробних станків. Згодом вступив до вищого навчального закладу на спеціальність геодезиста.
Потім Тарас створив сім’ю, у подружжя народився син.
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії мав щире бажання стати на захист України. Неодноразово звертався до військкомату, і попри труднощі, не відмовився від свого рішення. Узимку 2023 року, під час набору до Гвардії наступу, він подав документи й 11 лютого став бійцем окремого мінометного взводу 405-го окремого стрілецького батальйону.
Службу проходив на Луганщині, у Сватівському напрямку, згодом — під Куп’янськом, Торецьком і Покровськом. Відзначався відвагою, відповідальністю та людяністю, був навіть нагороджений Золотим хрестом.
Загинув Тарас Михейчик з позивним "Лютий" 12 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Поховали воїна у Чернігові.
Андрій Яковищенко народився 4 січня 1987 року в Чернігові. Навчався у школі №34.
"Багато часу проводив у селі, де жили його дідусь та бабуся. Дуже любив природу, риболовлю. Піклувався про тварин. Всіх бездомних собак та котів приносив додому", — згадують про Андрія рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Після закінчення школи навчався в радіоприладному училищі, де здобув професію "монтажник радіоприладів". Потім проходив строкову службу — служив у президентських військах та в полку зв'язку Сил спеціальних операцій.
Після служби в армії працював на Чорнобильській АЕС. Потім був будівельником.
У березні 2025 року чоловіка мобілізували. Служив снайпером відділення снайперів роти вогневої підтримки батальйону територіальної оборони в/ч А 7031.
3 жовтня 2025 року Андрій Яковищенко зазнав тяжкого поранення під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Помер воїн 17 жовтня 2025 року.
Поховали його в Чернігові.
Віктор Калита народився у 1976 році в селищі Ревунів Круг.
Помер боєць під час проходження військової служби.
Поховали воїна у рідному селі.
Богдан Ворчак народився 16 листопада 2000 року в селі Нові Млини колишнього Борзнянського району (нині Височанська громада). З 2007 по 2018 рік навчався у Новомлинівській школі.
1 березня 2020 року долучився до лав ЗСУ. Служив за контрактом у місті Житомирі в 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді.
Під час повномасштабного вторгнення воював у Харківській області. Богдан неодноразово був поранений. Після довготривалої реабілітації його перевели до сил ППО.
"На жаль, життя захисника трагічно обірвалося 13 жовтня 2025 р. У воїна залишилися син, дружина, батьки, сестри", — пишуть у громаді.
Поховали Богдана Ворчака у рідному селі.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
